СТАРІ ЖІНКИ В ТІНІ ПАМ’ЯТІ: У ПОШУКАХ СТАРИХ ПЕРСОНАЖОК В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ ПРО РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКУ ВІЙНУ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.22.2025.359659Ключові слова:
літературна геронтологія, жіноче старіння, українська література, Сергій Жадан, Тамара Горіха Зерня, Наталка Ворожбит, Володимир РафеєнкоАнотація
У статті досліджено репрезентацію образу старої жінки у сучасній українській літературі про російсько-українську війну. Основний акцент аналізу старих персонажок стоїть на темах пам’яті, дому, міжпоколіннєвого конфлікту та внутрішніх викликів старіння. Старість в межах роботи розглядається не як фіксований хронологічний етап людського життя, а як соціальний та наративний конструкти, що впливають на способи репрезентації та вибудовування ідентичності. Стаття прописує процеси трансформації маргіналізованої жіночої фігури під впливом війни як екзистенційної загрози, а також стратегії подолання вікової та ґендерної маргіналізації.
Матеріалом дослідження стали художні тексти, написані до повномасштабного вторгнення Росії в Україну, які відображають ранні літературні реакції на війну в різних жанрах: п’єса «Хлібне перемир’я» Сергія Жадана, п’єса «Погані дороги» Наталки Ворожбит, роман «Доця» Тамари Горіха Зерня та роман «Довгі часи» Володимира Рафєєнка.
Посилання
Altynay, A. G., Contreras, M. J., Hirsch, M., Howard, J., Karaca, B., & Solomon, A. (Eds.). (2019). Women mobilizing memory. New York: Columbia University Press.
Gergov, T., & Stoyanova, S. (2013). Sentimentality and nostalgia in elderly people: Psychometric properties of a new questionnaire. Psychological Thought, 6(2), 358–375.
https://doi.org/10.5964/psyct.v6i2.90
Gilleard, C. (2007). Old age in ancient Greece: Narratives of desire, narratives of disgust. Journal of Aging Studies, 21(1), 81–92.
https://doi.org/10.1016/j.jaging.2006.02.002
Gullette, M. M. (2004). Aged by culture. Bibliovault OAI Repository. Chicago: University of Chicago Press, 2004.
Gurven, M., & Kaplan, H. (2008). Beyond the grandmother hypothesis: Evolutionary models of human longevity. In J. Sokolovsky (ed.), The Cultural Context of Aging: Worldwide perspectives. Praeger Publishers/Greenwood Publishing Group, 2008. P. 53—66.
Hawkes, K., & Coxworth, J. E. (2013). Grandmothers and the evolution of human longevity: A review of findings and future directions. Evolutionary Anthropology, 22(6), 294–302.
https://doi.org/10.1002/evan.21382
Heath, K. (2009). Aging by the book: The emergence of midlife in Victorian Britain. New York: State University of New York Press.
Hirsch, M. (2012). The generation of postmemory: Writing and visual culture after the Holocaust. New York: Columbia University Press.
Lock, M. (1993). Ideology, female midlife, and the greying of Japan. Journal of Japanese Studies, 19(1), 43–62.
Macdonald, M. (1995). Representing women: Myths of femininity in the popular media. London; New York.
Sontag, S. (2024). On women. New York.
Walker, B. G. (1985). The crone: Woman of age, wisdom, and power. New York: Harper & Row.
Woodward, K. (2006). Performing age, performing gender. NWSA Journal, 18(1), 162–189.
https://doi.org/10.1353/nwsa.2006.0023
Zhadan, S. (2020). Khlibne peremyria [Bread truce]. Kharkiv.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
