Процедура рецензування наукового збірника
Загальні положення
1.1. Це Положення визначає правила та процедури проведення подвійного «сліпого» рецензування матеріалів, що подаються до наукового збірника «Сучасні літературознавчі студії».
1.2. Політика рецензування сформована з метою регламентації процесу незалежного експертного оцінювання наукових публікацій відповідно до чинного законодавства України, зокрема законів у сфері освіти, науки, авторського права та інноваційної діяльності, а також нормативних актів Міністерства освіти і науки України щодо формування переліку фахових видань. Положення враховує рекомендації Комітету з етики публікацій (COPE), міжнародні стандарти доброчесної наукової практики та внутрішні нормативні документи Київського національного лінгвістичного університету, що регулюють питання академічної доброчесності, запобігання плагіату, етичної поведінки та врегулювання конфліктних ситуацій.
1.3. У цьому Положенні використовуються такі основні поняття:
Замовники рецензії – наукові та освітні установи, журнали, автори або авторські колективи, державні органи та інші зацікавлені суб’єкти.
Наукове періодичне видання України – видання, що виходить не рідше одного разу на рік, поширюється у друкованій та/або електронній формі, має власний вебсайт і включене до Переліку наукових фахових видань категорії «Б».
Подвійне «сліпе» рецензування – процедура експертного оцінювання, за якої ані автори, ані рецензенти не володіють інформацією про особи один одного.
Редакційна колегія – дорадчий орган видання, що визначає редакційну політику, забезпечує дотримання етичних стандартів і організовує незалежне рецензування.
Рецензент – кваліфікований фахівець у відповідній галузі знань, який не має конфлікту інтересів і здійснює оцінювання наукових матеріалів.
Рецензія – письмовий експертний відгук, що містить аналіз і оцінку наукової роботи.
Рецензування – процес фахового аналізу наукових досліджень із метою підготовки обґрунтованого висновку щодо їх якості.
Порядок рецензування рукописів
2.1. Головною метою рецензування статей у науковому збірнику є забезпечення високого рівня наукової етики та якості публікацій.
2.2. Усі матеріали, що надходять до редакції та раніше не були опубліковані, після перевірки на унікальність проходять процедуру подвійного «сліпого» рецензування. Оцінювання передбачає всебічний аналіз змісту статті, її наукової цінності та відповідності вимогам журналу. Рукописи, що не відповідають встановленим критеріям, до розгляду не приймаються.
2.3. Для оцінювання кожної статті редакційна колегія залучає двох незалежних експертів у відповідній галузі філології. Рецензентами можуть бути як члени редколегії, так і запрошені спеціалісти. Тривалість процедури рецензування становить від 15 до 30 днів.
2.4. За відсутності конфлікту інтересів і за умови відповідності кваліфікації рецензент проводить експертний аналіз статті та заповнює стандартизовану форму рецензії з рекомендацією щодо її подальшої долі. У разі виявлення конфлікту інтересів редакція призначає іншого рецензента.
2.5. Процес рецензування здійснюється конфіденційно. Для всіх матеріалів визначається рівень їхньої унікальності за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення. Допустимий обсяг цитувань не повинен перевищувати 15% від загального обсягу статті, а рівень унікальності має становити не менше 85%.
Рецензенти оцінюють актуальність дослідження, його теоретичну та практичну значущість, методологічну обґрунтованість, а також відповідність етичним нормам наукової публікації.
Після завершення експертизи рецензент може рекомендувати:
- опублікувати статтю без змін;
- опублікувати після незначного доопрацювання;
- опублікувати після суттєвого доопрацювання;
- відхилити статтю.
У разі потреби доопрацювання стаття повертається авторові для внесення змін і повторного розгляду.
2.6. Рукописи членів редакційної колегії проходять стандартне незалежне зовнішнє рецензування. Члени редколегії не беруть участі в розгляді власних матеріалів.
2.7. Вся інформація, пов’язана з рецензуванням, є конфіденційною і не підлягає розголошенню, окрім випадків офіційно дозволених консультацій із додатковими експертами.
2.8. Автор має право ознайомитися з текстом рецензії та у разі незгоди подати обґрунтовані заперечення. За потреби стаття може бути направлена на повторне рецензування іншим фахівцям. Остаточне рішення щодо публікації ухвалюється редакційною колегією.
2.9. Після прийняття статті до друку вона передається технічному редактору. Незначні технічні правки можуть вноситися без погодження з автором. За необхідності макет статті надсилається авторові для остаточного схвалення.
2.10. Опубліковані матеріали розміщуються на офіційному вебсайті журналу з відповідним набором метаданих: назвою, анотацією, ключовими словами, DOI, ORCID авторів тощо.
2.11. Кожна стаття супроводжується інформацією про дати надходження, прийняття до друку та публікації, а також ліцензією Creative Commons.
2.12. Головний редактор і члени редколегії несуть відповідальність за дотримання процедури рецензування та норм академічної доброчесності.
2.13. Відповідальність за зміст, достовірність даних та дотримання авторських прав покладається на авторів статей.
2.14. У разі незгоди з рішенням редакції автор має право скористатися процедурою апеляції.
- Процедура апеляції
3.1. Автор може подати апеляцію у формі документа «зауваження рецензента – відповідь автора». Така апеляція розглядається спільно з рецензентом і редакцією.
3.2. Якщо висновки рецензентів є протилежними, редакція проводить додатковий аналіз і ухвалює узгоджене рішення.
3.3. У разі неможливості дійти згоди редакція залучає незалежного експерта.
- Етичні обов’язки рецензента
4.1. Рецензент повинен відмовитися від оцінювання статті, якщо вона не відповідає його професійній спеціалізації.
4.2. Основним завданням рецензента є об’єктивна та неупереджена оцінка якості рукопису.
4.3. Рецензентові заборонено використовувати матеріали автора без його дозволу.
4.4. За наявності конфлікту інтересів рецензент зобов’язаний повідомити про це редакцію та відмовитися від рецензування.
4.5. Зауваження щодо можливих ознак плагіату або некоректного цитування мають бути аргументованими й підкріпленими конкретними фактами.
4.6. У разі сумнівів щодо доброчесності дослідження рецензент звертається до редакції для колективного розгляду.
4.7. Рецензент повинен дотримуватися встановлених строків оцінювання (15–30 днів) та поважати права й гідність автора.
