ТЕМА ПОВЕРНЕННЯ Й МОТИВ РІДНОГО ДОМУ В ІСПАНОМОВНОМУ ОПОВІДАННІ «EL TREN A CASA» («ПОТЯГ ДОДОМУ») КАТЕРИНИ ФРІАС
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.22.2025.359652Ключові слова:
Катерина Фріас, мотив рідного дому, еміграція, дентичність, література сучасної української діаспори в ІспаніїАнотація
У статті аналізується тема повернення та мотив рідного дому в іспаномовному оповіданні «El tren a casa» («Потяг додому») сучасної української письменниці Катерини Фріас зі збірки «Tras las cortinas azules y amarillas» («За синіми і жовтими гардинами»). Звернено увагу на символіку образів поїзда, вікна та простору дороги як метафор внутрішнього руху, пошуку ідентичності й відновлення зв’язку з батьківщиною. Особливу увагу приділено художньому осмисленню досвіду еміграції, феномену «застиглого часу» та співвідношенню особистої й колективної пам’яті в умовах війни. Показано, що Катерина Фріас вибудовує образ дому як духовного центру, місця пам’яті та сили, де поєднуються любов, надія і гуманізм. Оповідання «Потяг додому» постає символом повернення не лише географічного, а й екзистенційного – як віднайдення сенсу життя через допомогу іншим і збереження власної ідентичності.
Посилання
Frias, K. (2025). Tras las cortinas azules y amarillas. Sevilla: Editorial Alfar.
Павлишин, М. (2020). «Українська література і проблема ідентичності у глобальному контексті». Сучасність, 3(67), 45–58.
Smith, A., & Pavlenko, A. (2022). Migration, Memory, and Identity in Contemporary Ukrainian Literature. London: Routledge.
Сливинський, O. (2023). «Мова і дім: пошук себе у просторі війни». Критика, 12(2), 25–31.
Pronkevich, O. (2020). The Ukrainian theme in the Spanish language literary studies of the diaspora. Philological Treatises (Filolohichni traktaty), 12(1), 90–101.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
