ДИСКУРС МОДИ В СУЧАСНОМУ ФРАЦУЗЬКОМУ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.22.2025.359641Ключові слова:
дискурс моди, французьке літературознавство, Оноре де Бальзак, Марсель Пруст, одяг, знак, час, література, антропологічна лабораторіяАнотація
У статті представлене дослідження дискурсу моди у площині художньої літератури на основі праць сучасних французьких науковців. Попри той факт, що на позір мода видається далекою від сфери досліджень, іманентних літературознавству, наукові розвідки початку ХХІ ст., здійснені дослідниками з французьких університетів, підводять до висновку: дискурс моди у площині проєкцій на художню літературу дозволяє вийти на новий рівень розуміння підходів до аналізу ідентичності як ключового питання нашого часу. Отже, дискурс моди виявляється прямо пов’язаним з поглядом на літературу як антропологічну лабораторію. Новітній погляд на осмислення потужності моди як дискурсу пов’язаний, перш за все, з іменами Ф. Моннейрона, Р. Капоторті. Положення їхніх праць дозволяють перечитати досвід класичної літератури. Розгляд історичного вектору проявлення дискурсу моди у французькій літературі виводить на перший план творчість О. де Бальзака та М. Пруста. Саме в «Людській комедії» вперше постав «модний Париж» з усіма викликами для дослідження людських пристрастей. У модусі генетичної критики М. Пруста образ сукні та процес шиття постають як метафори написання роману, що дозволяє по-новому подивитися на літературну творчість. Залученість дискурсу моди до художнього рельєфу творчої моделі Бальзака і Пруста експлікувала присвоєння елементам одягу семантичного значення показника соціальної мобільності та глибинних психологічних змін. Французькі письменники другої половини ХІХ ст. активно працювали з образами одягу та, ширше, – моди, що дозволило відкрити їхню метафоричну силу в контексті метаморфоз внутрішнього світу людини і навіть на позначення буття художнього тексту як такого. Саме тому аналіз моди дозволяє віднайти ключик до «втраченого часу», до осмислення колективної пам’яті. Стаття підводить до висновку про потужність дискурсу моди для дослідження нових викликів нашого часу, особливо у площині порівняння з історією цього питання у французькій літературі.
Посилання
Бальзак, О. де. (2022). Батько Горіо. Андронум.
Capotorti, R. (2020). «Le langage muet des robes»: la leçon des Goncourt chez Proust [“The silent language of dresses”: the lesson of the Goncourts in Proust]. Cahiers d’études du F. J. G. D., (12), 159–172.
https://doi.org/10.4000/cejdg.1064
Doudet, C. (2018). Comment l’élégance vient aux provinciaux : L’apprentissage des codes du Paraître dans Illusions perdues de Balzac. In N. Hulin (Ed.), Le vêtement : entre fonction et représentation (pp. 183–195). Presses universitaires du Septentrion.
https://books.openedition.org/septentrion/57537Grand Dictionnaire universel du XIXe siècle.
https://www.larousse.fr/encyclopedie/oeuvre/Grand_Dictionnaire_universel_du_XIX-_e_s/116449
Marcandier, C. (2011). La vie littéraire dans Illusions Perdues: « Le peuple in-folio ». In C. Marcandier & V. Vivès (Eds.), Hommages à Joëlle Gleize (pp. 55–71). Insignis, Lectures: Fiction & Imaginaire (Numéro spécial).
https://hal.science/hal-01719139/file/La_vie_litteraire_dans_Illusions_perdue.pdf
Meyronnis, F. (1988, August 16). Balzac et les mots à la mode. Le Monde.
https://www.pileface.com/sollers/IMG/pdf/Balzac%20et%20les%20mots%20a%20la%20mode.pdf
Monneyron, F. (2018). La mode et ses défis [Fashion and its challenges]. L’Harmattan.
Proust, M. (1920). À propos du «style» de Flaubert. La Nouvelle Revue Française, 14, 72–90.
https://fr.wikisource.org/wiki/%C3%80_propos_du_%C2%AB_style_%C2%BB_de_Flaubert
Proust, M. (1927). Le Temps retrouvé (Tome 2). Wikisource. Récupéré de https://fr.wikisource.org/wiki/Page:Proust_-_Le_Temps_retrouv%C3%A9,_tome_2.djvu/245
Reverzy, É. (2017). Séminaire Goncourt 2017-2018 : Les Goncourt et la mode.
https://www.fabula.org/actualites/81733/seminaire-goncourt-les-goncourt-et-la-mode.html
Wise, P. (2013). Le généticien en mosaïste. Genesis, (36).
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
