СИМВОЛІКА ПРИКРАС У ТРАДИЦІЙНОМУ КАРАКАЛПАЦЬКОМУ КОСТЮМІ В КОНТЕКСТІ ІСТОРИЧНОЇ Й КУЛЬТУРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.22.2025.359636Ключові слова:
костюм, комплекс, декоративно-ужиткове мистецтво, епічна поема, символіка прикрас, каракалпацька нареченаАнотація
Автори статті аналізують стосунки між духовною культурою народу, відображеною в героїчному епосі каракалпаків «Кірк-Киз» («Сорок дівчат»), та її віддзеркаленням у предметах матеріальної культури, зокрема, жіночих прикрасах з традиційного весільного вбрання каракалпацької нареченої. Завважено глибинний зв’язок між ювелірним мистецтвом та архаїчними уявленнями про Всесвіт та місце людини у ньому. Проілюстровано трансформацію семантики прикрас з магічних, захисних та ритуальних артефактів у військові символи. На підставі аналізу конкретних елементів костюму зроблено висновок про те, що декоративно-ужиткове мистецтво щільно переплітається як з ідеологічною символікою, так і з культурно-історичним контекстом та естетичними цінностями, сформованими цим контекстом.
Посилання
Alieva, Z.Zh. (2004). Zhenskiye yuvelirnyye ukrasheniya karakalpakov 19 – nachala 20 veka [Women’s Jewelry of the Karakalpaks of the 19th – Early 20th Centuries] Publisher: Research Institute of the Academy of Arts of Uzbekistan.
Alieva, Z. Zh. (2018). Motivy amazonok v regione Aralskogo morya [The Amazonian Motives of the Aral Sea Region] Publisher: J. Uzbekistan Airways.
Alieva, Z. Zh. (2021). Aspekty izucheniya kulturnogo naslediya Karakalpakstana (na primere yuvelirnogo iskustva 19 – nachala 20 vekov) [Aspects of the study of the cultural heritage of Karakalpakstan (using the jewelry art of the 19th - early 20th centuries as an example)] Publishing House: Karakalpakstan.
Alieva, Z. Zh. (2022). K voprosu genesisa traditsionnyh yuvelirnyh ukrasheniy karakalpakov [On the Genesis of Traditional Karakalpak Jewelry] Publishing House: Navro‘z
Allamuratov, A. (2019). Karakalpakskoye dekopativno-prikladnoye iskustvo. Voprosy hudozhestvenogo svoeobrasiya [Karakalpak Decorative and Applied Arts. Issues of Artistic Originality] Publisher: International Institute of Central Asian Studies.
Bayalieva, T.D. (1972). Doislamskiye verovaniya i ih perezhitki u kirgizov [Pre-Islamic Beliefs and Their Survivals Among the Kyrgyz] Publishing House: Ilim.
Bekmuratova, A.T. (1969). Byt i semya karakalpakov v proshlom i nastoyashchem [Everyday Life and Family of the Karakalpaks in the Past and Present] Publishing House: Karakalpakstan.9.
Meletinsky, E. M. (1985). Karakalpakskiy epos “Kyrk kyz’’. Istoriya wsemirnoy literaturu [The Karakalpak epic “Kyrk kyz”. In: History of World Literature] Publishing House: Nauka.
Maksetov, K. M. (1958) Karakalpakskiy geroicheskiy epos “Kyrk kyz’’ (tesisy kandidatskoy disertatsii) [The Karakalpak heroic epic “Kyrk Kyz” (Abstract of a candidate’s dissertation)], Publisher: Language and Literature Institute of the Academy of Sciences of the Republic of Uzbekistan.
Prokopovich, L.V. (2016). Visualizatsiya culturnoy identichnosti posredstvom kostumnyh ukrasheniy kak forma teatralizatsii povsednevnosti [Visualization of Cultural Identity through Costume Jewelry as a Form of Theatricalization of Everyday Life] Publisher: SPC PC «TECHNOLOGY CENTER».
The World Society for the Study, Preservation and Popularization of the Cultural Legacy of Uzbekistan (2024). O karakalpakskom golovnom ubore [About the Karakalpak wedding headdress]
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
