РОЗІРВАТИ ШВИ ПОКОРИ: ОДЯГ І СВОБОДА У РОМАНІ МАРГАРЕТ ЕТВУД «ОПОВІДЬ СЛУЖНИЦІ»
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.22.2025.359620Ключові слова:
наукова фантастика, гендерні студії, антиутопія, перформативністьАнотація
У статті проаналізовано символічну функцію одягу в романі «Оповідь служниці» (1985) Маргарет Етвуд як інструменту дисциплінування та способу маніфестації опору. Розглянуто авторський опис встановленої у тоталітарному суспільстві сарторіальної ієрархії, що пригнічує особистість, водночас залишаючись простором для субверсії. Особлива увага приділяється взаємозв’язку між тілесністю, кольоровою диференціацією та формами бунту, які проявляються у способах носіння й переосмислення «уніформи» служниць. Дослідження спирається на інтерсекційний фемінізм та теорію перформативності, демонструючи, як мікрорезистенція через одяг постає частиною дискурсу боротьби за ідентичність і свободу.
Посилання
Batchelor, J. (2005). Dress, Distress and Desire: Clothing and the Female Body in Eighteenth-Century Literature. Springer.
Bartky, L. S. (1990). Femininity and Domination. Studies in the phenomenology of oppression. New York and London : Routledge.
Butler, J. (1990). Gender Trouble: Feminism and the Subversion of Identity. New York : Routledge, 222 p.
Foucault, M. (1975). Discipline and Punish: The Birth of the Prison. Paris : Editions Gallimard.
Foucault, M. (1978). The History of Sexuality. Pantheon Books: New York.
Hunt, С. (2014). Worn clothes and textiles as archives of memory. Critical Studies in Fashion & Beauty, Volume 5, Issue 2. P. 207–232.
https://doi.org/10.1386/csfb.5.2.207_1
Mici, F., & Gjeçi, H. (2024). Symbolism as a Key Element in Analyzing the Characters in The Handmaid’s Tale by Margaret Atwood. December 2024 bjes. beder. edu. al, 103.
Mirenayat, S. A., & Soofastaei, E. (2015). Female body and sexual politics in Margaret Atwood’s selected novels. International Letters of Social and Humanistic Sciences, 55, 154–159.
https://doi.org/10.18052/www.scipress.com/
Ribeiro, А. (2006). Fashion and Fiction: Dress in Art and Literature in Stuart England. New Haven: Yale University Press.
Smith, Ch. W. (2013). Women, Work, and Clothes in the Eighteenth-Century Novel. Cambridge University Press.
Tolan, F. (2007). Margaret Atwood: Feminism and Fiction. Costerus New Series, 170. Rodopi.
Twigg, J. (2007). Clothing, age and the body: a critical review. Ageing and Society, 27(2): 285–305.
https://doi.org/10.1017/S0144686X06005794
Zhao, Q. & Abdullah, С., Qistina, А. (2024) Metaphorical meanings of color symbols in literature. Chinese Semiotic Studies, vol. 20, no. 4, pp. 625–646.
https://doi.org/10.1515/css-2024-2030
Горіна, Ж. Д. (2023). Формування візуальної культури колірного сприйняття під час вивчення художніх творів. Лінгвістика й лінгводидактика: здобутки і перспективи розвитку : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих науковців (м. Одеса, 01-02 грудня 2023 р.) : зб. тез / редкол. Т. О. Євтушина та ін. Одеса: ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського», С. 5–12.
Етвуд, М. (2017). Оповідь Служниці : роман / пер. з англ. О. Оксенич. Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 272 с.
Нікоряк, Н. (2011). Автентичність кіносценарію як сучасного літературного тексту: монографія / Вступне слово О. Червінської. Чернівці : Місто, 240 с.
Подгурська, І., Сенюк, М. (2022). Християнські мотиви в романі Маргарет Етвуд «Оповідь служниці». Актуальнi питання гуманiтарних наук, Вип. 58, т. 2. С. 184–190.
https://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/11466
Тимейчук, I. (2013). Дискурс Іншого в романі-дистопії М. Етвуд «Історія служниці». Вісник Львівського університету. Серія іноземні мови, Вип. 21. С. 265–271.
Тичініна, А., Наместюк, С. (2023). Інтерпретація художнього образу: аспекти поетики і методики. Вісник науки та освіти. Київ : Видавнича група «Наукові перспективи». № 7(13). С. 287-299.
Шинкар, Т. (2019). Жіночі образи в романі М. Етвуд «Розповідь служниці». Теоретична та дидактична філологія, (29), 141-150.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
