КОНЦЕПЦІЯ ЧАСУ В АМЕРИКАНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ КРІЗЬ ПРИЗМУ МЕТАМОДЕРНОГО СПРИЙНЯТТЯ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.20.2023.293580Ключові слова:
література, метамодернізм, наука, постмодернізм, фантастика, фізика, філософія, часАнотація
Час, як базове поняття фізики та філософії, що є обов’язковою координатою нашого світу, присутній у сучасній американській літературі і як художній ефект, що прикрашає оповідь, як інструмент створення художньої реальності, і як система, що змінює спосіб мислення. Дія законів часу поширюється як на людину, так і на літературний твір, але сучасна література адаптує ці закони до потреб художнього твору та експериментує з його внутрішнім часом. У цій статті розглядаються художні аспекти різних концепцій часу в сучасній американській літературі (від кінця ХХ до її сучасного стану) та їх вплив на читача крізь призму переходу від постмодерністського до метамодерного філософського світогляду, спровокованого актуальним рівнем розвитку наук, глобалізацією та цифровізацією, а також взаємовплив людського сприйняття цих процесів та реакції на них сучасних літературних тенденцій.
Посилання
Dember, G. (2019). Punk rock for sissies. Metamodernism and the return of affect in early 21st century American indie rock. Medium.
https://medium.com/what-is-metamodern/punk-rock-for-sissies-74e57c10396a
Freinacht, H. (2017). The listening society:A metamodern guide to politics. Metamoderna ApS.
Vermeulen, T., & van den Akker, R. (2010). What is metamodern? A catalog of cultural exemplars of metamodernism. What is Metamodern.
Haselstein, U., Gross, A., & Snyder-Körber, M.(2010). The pathos of authenticity: American passions of the real. Universitätsverlag Winter.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
