ДОСВІД ВІЙНИ ТА ЙОГО ВІДОБРАЖЕННЯ У ПОЛІТИЧНІЙ ЕСЕЇСТИЦІ ТА ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ ЖОРЖА БЕРНАНОСА
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.19.2022.274047Ключові слова:
французька література, Жорж Бернанос, французьке літературне «католицьке відродження», християнство, естетизація релігії, війнаАнотація
У статті проаналізовано відгомін воєнних досвідів XXст. у художньому письмі та політичному памфлеті представника руху Католицького літературного відродження 1 пол. XXст. — Жоржа Бернаноса. Запропоновано хронологічну класифікацію усього доробку письменника у фокусі теми війни. Подальшу дослідницьку увагу присвячено ранньому періодові Першої світової війни, учасником якої був автор, і проблематиці першого роману «Під сонцем Сатани». Текст, який прямо не говорить про війну та сюжетно її не зачіпає, тим не менше, класифіковано як воєнний. Метафізичне зло та згіршення людської душі проаналізовано як головні ідейні константи крізь образи двох протагоністів роману. Експліцитний вияв Громадянської війни в Іспанії, підсилений есхатологізмом та профетичністю наративу, а також використанням біблійних архетипів на позначення природи насильства проаналізовано на прикладі політичного памфлету «Під місяцем великі цвинтарі».
Посилання
Balthasar, H.U. (1956). Le Chrétien Bernanos. Seuil.
Béguin, A. (1958). Bernanos par lui-même. Seuil.
Bernanos, G. (1971). Essais et écrits de combat, tome I. Gallimard.
Bernanos, G. (1995). Essais et écrits de combat, tome II. Gallimard.
Girard, R. (1982). Le Bouc émissaire. Grasset.
Gosselin-Noat, M. (2007). Bernanos: Militant de l’Éternel. Michalon Editeur.
Jurt, J. (1968). Les attitudes politiques de Georges Bernanos jusqu’en 1931. Fribourg Éditions
universitaires.
Jurt, J. (2018). Malraux et Bernanos face à la guerre civile d’Espagne. In : Malraux et l’Espagne. Réception, histoire, littérature et arts. Actes du colloque international des 9 et 10 novembre 2017. Université de Lleida — Catalogne, 73–87.
Le Touzé, Ph. (1979). Le mystère du réel dans les romans de Bernanos: Le style d’une vision. Librairie A.-G. Nizet.
Milner, M. (1989). Georges Bernanos. Librairie Séguier.
Serry, H. (2008). Le double jugement de l’art est-il possible? Mil neuf cent. Revue d’histoire intellectuelle, 26, 73-90.
Storelv, S. (1993). Péguy et Bernanos. Solum Forlag As.
Sudlow, B. (2015). Rethinking the Modernity of Bernanos: A Girardian Perspective. In: God’s Mirror. Renewal and Engagement in French Catholic Intellectual Culture in the Mid–Twentieth Century. Fordham University Press.
Vrančić, F. (2020). Le Catholique Bernanos Face À La Guerre Civile Espagnole. Studia Romanistica, University of Ostrava, 20, 97–113.
Бернанос, Ж. (2002). Вибрані твори. Том I: Під сонцем Сатани. Щоденник сільського священника. Юніверс.
Бернанос, Ж. (2004). Вибрані твори. Том II: Ще одна розповідь про Мушетту. Пан Невін, або Мертва парафія. Під місяцем великі цвинтарі. Юніверс.
Біляшевич, Т. (2017). «Diabolus est simia dei»: тема обману в творчості Жоржа Бернаноса. Сучасні літературознавчі студії, 14, 42–57.
Фесенко, В. (1998). Творчість Жоржа Бернаноса: поетика події та пророцтва…дис. д-ра наук. Київ. Видавничий центр КНЛУ.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
