ДОВГОТРИВАЛА ЛУНА ГОЛОКОСТУ: ОПОСЕРЕДКОВАНА ТРАВМА ЯК ПРЕДМЕТ ХУДОЖНЬОГО АНАЛІЗУ В ЛІТЕРАТУРІ США ОСТАННІХ ДЕСЯТИЛІТЬ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.19.2022.274000Ключові слова:
травма, пам’ять, Голокост, наратив, «пропрацювання травми», Майкл Шейбон, Артур Міллер, Пол ОстерАнотація
Великий за обсягом масив літератури про Голокост у США, здебільшого, актуалізує модель звернення до трагічної долі європейських євреїв крізь призму психології жертв. У статті акцент переноситься на дещо інший модус презентації теми — через сприйняття, умовно кажучи, «сторонніх». Видається доцільним застосувати певні положення теорії травми (К. Карут, Д. Ла Капра, Дж. Гартман та ін.) до творів М. Шейбона, П. Остера та А. Міллера, в яких йдеться про опосередкований («приглушений») досвід переживання Голокосту. Хоча ядром його потрактування при цьому залишаються проблеми співвідношення фактичного й фікціонального, функції історії, пам’яті та уяви в процесі відтворення минулого, а також роль часової та просторової дистанції від подій, особливого значення в цьому режимі набувають символічні конотації, що долучають Америку до зони міркувань про природу повсюдного зла. Тяжіючи до традиційного наративу, розглянуті автори водночас користуються й потенціалом фрагментованої, розірваної оповіді.
Посилання
Auster, p. (2003). Oracle night. Picador.
Bigsby, Ch. (1995). Introduction to the revised edition. In Portable Arthur Miller (pp. XXV–XXXIX). Penguin.
Bloom, H. (2004). Introduction. In H.Bloom (Ed.). Literature of the Holocaust (pp. 8–13). Chelsea House.
Bruttman, T. (2009). The Holocaust through comics. In A. Kluge, B.E.Williams (Eds.) Re-examining the Holocaust through literature (pp.
-200). Cambridge Scholars Publishing.
Caruth, C. (1995). Recapturing the past: Introduction. In C. Caruth (Ed.) Trauma. Explorations in memory (pp. 151–157). The
Johns Hopkins University Press.
Chabon, M. (2001). The amazing adventures of Kavalier and Clay. Picador.
Friedlander, S. (1994). Trauma, memory, and transference. In J. Hartman (Ed.). Holocaust remembrance: the shapes of memory. (pp. 261–287). Blackwell.
Freud, S. (1920/1961). Beyond the pleasure principle. In: Strachey J. (Ed.), W. W. Norton. Retrieved from: https://www.sas.upenn.edu/
~cavitch/pdf-library/Freud_Beyond_P_P.pdf
Goarzin, A. (2011). Articulating Trauma. Etudes irlandaises, 36 (1), 11–22. Retrieved from: http://journals.openedition.org/etudesirlandaises/2116
DOI : https://doi.org/10.4000/etudesirlandaises.2116
Hartman, G. (1995). On traumatic knowledge and literary studies. New Literary History 26 (3), 537–563.
Horowitz, S. (2009). Foreword. In A. Kluge, B. E .Williams (Eds.) Re-examining the Holocaust through literature. (pp. VII–VIII). Cambridge Scholars Publishing.
Kluge, A., Williams, B.E. (2009). Introduction: new voices and directions in Holocaust literature. In A. Kluge, B. E. Williams (Eds.)
Re-examining the Holocaust through literature. (pp. XI–XV). Cambridge Scholars Publishing.
Kolář, S. (2004). Seven responses to the Holocaust in American fiction. Ostravská univerzita: Nalkadatelstvi Tilia.
La Capra, D. (1994). Representing the Holocaust: history, theory, trauma. Cornell University Press.
Miller, A. (1995). Broken glass. In Portable Arthur Miller. Penguin. 489–568.
Nora, p. (1989). Between memory and history: les lieux de mémoire. Representations, 26. Special Issue: Memory and Counter-Memory. 7–24.
Novick, p. (1999). The Holocaust in American life. Mariner Books.
Rosenfeld, A. H. (2004). The Problematics of Holocaust literature. In H.Bloom (Ed). Literature of the Holocaust (pp. 21–48). Chelsea House.
Schwab, G. (2006). Writing against memory and forgetting. Literature and Medicine, 25 (1), 92–121.
Tal, K. (1996). Worlds of hurt: reading the literatures of trauma. Cambridge University Press.
Wyschogrod, M. (1975). Some theological reflections on the Holocaust. Response, 25. 64-81.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
