ЕСТЕТИКА ПОТРЯСІНЬ У КОНТЕКСТІ АКТУАЛЬНОГО ПОВСЯКДЕННЯ

Автор(и)

  • Людмила Тарнашинська докторка філологічних наук, професорка, провідна наукова співробітниця Відділу української літератури ХХ ст. та сучасного літературного процесу, Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України, Україна https://orcid.org/0000-0003-2540-2658

DOI:

https://doi.org/10.32589/2411-3883.18.2021.247020

Ключові слова:

актуальне повсякдення, естетика потрясіння, пандемія, досвід, поріг чуттєвості, свідомість

Анотація

Повсякдення – незалежно від його географічного статусу – має різні виміри: з одного боку – це рутина, а з другого – намагання вирватися з неї, створити хоч абияке свято. В контексті актуального повсякдення доцільно подивитися на інший бік повсякдення: повсякдення як стрес, афектація свідомості тощо. Цікаво спостерігати, як буквально на очах модифікується й наповнюється новими сенсами естетика потрясіння, яку принесли в українську літературу, зокрема, реалії 1990-х, як новітній час деформує людську свідомість,   цьому «криву» сюрреалізму. Йдеться про явище глобального світу – пандемію як новий досвід, що актуалізувало проблему спів-життя та співвідповідальності. Досвід, превентивно досліджений засобами художньої літератури і кінематографу (якщо «Чума» А. Камю – про минуле, то антиутопія Д. Кунца «Очі пітьми» про вбивчий мікроорганізм «Ухань 400» в редакції 1989 р., що в оригіналі твору 1981 р. мав назву «Горки-400», – попередження з минулого), нині потребує нового осмислення. Після «Чуми» А. Камю можна апелювати також до книг на цю ж пандемійну тематику, досі не перекладених українською: наприклад, п’єса Карела Чапека «Біла хвороба» (1937), книжка шведського письменника Пера Фредріка Вальо «Сталевий стрибок» (1968), а також антиутопія «Сліпа віра» британця Бена Елтона (2007), де дія відбувається в недалекому майбутньому на тлі постійних епідемій, а у фокусі дослідження – актуальна нині тема вакцинації. Література як чутливий інструмент отримала для художньої рефлексії і по-новому осмислювану тему ейджизму (разючу співзвучність можна знайти, скажімо, в японській літературі, зокрема в новелі Ситиро Фукадзава «Сказання про гору Нараяма»), як і тему дискримінації за іншими ознаками, соціальної нерівності; тему людини, наділеної владою/ можливостями і її вибір давати/чи не давати право на життя іншому; тему зони особистої/колективної відповідальності, меж відкритості/закритості суспільств, як і тему межі прагматизму/раціоналізму, межі/глибини цинізму. Тобто йдеться про актуалізацію презумпції права на життя, збереження людяності, що проблематизує інше/інакше наповнення старих, вічних сюжетів української та світової літератур.

Посилання

Ben, É. (2009). Slepaya vera. U Lytmyre - elektronna biblioteka (s. 416). «Inozemka». https://www. litmir.me/br/?b=152688&p=2

Boychenko, O. (2020). Dukh chasu v epokhu virtualnosti. Dukh chasu v epokhu virtualnosti: interv’yu vzyala L. Taran. https://day.kyiv.ua/uk/article/ukrayinci-chytayte/duh-chasu-v-epohu-virtualnosty

Dzhadt, T. (n.d.). Pro «Chumu». Yesey zi zbirky «Koly zminyuyutsya fakty». Lviv: Choven. https://nspu.com.ua/novini/toni-dzhadt-pro-chumu-esej-zizbirki-koli-zminjujutsya-fakti/

Kamyu, A. (1996). Chuma (Vybrani tvory u 3-kh t., T. 1, ss. 75–276). Kharkiv: Folio.

Kunts, D. (2008). Hlaza tmy. (ss. 352). Moskva: Éksmo. http://loveread.ec/read_book.php?id=10051&p=1

Lyubka, A. (2020). MUR: malyy ukrayinskyy roman (s. 208). Chernivtsi: Merydian Chernovits.

Per, V. (1988). Bezzhalostnoe nebo. Na sayti knigago.com (s. 221). Pravda. https://knigago.com/books/sf-all/sf-social/229147-artur-charlz-klarkbezzhalostnoe-nebo/?p=9

Ryabukhina, YU. (2021 r., 5 lyutoho). Shalenyy den, abo Uzhhorodske viddilennya Figaro. LitAktsent - svit suchasnoyi literatury.

http://litakcent.com/2021/02/05/ shaleniy-den-abo-uzhgorodske-odruzhennya-figaro/

Tarnashynska, L. (2016). Antropolohichni «mezhi» pryvatnoho: totalitarnyy vymir povsyakdennnya: Vyp. 13 (N. O. Vysotska, Red .; Suchasni literaturoznavchi studiyi: Fenomen domu v literaturoznavchiy perspektyvi/Zbirnyk naukovykh prats., ss. 549–567). Vyd. tsentr KNLU.

Tarnashynska, L. (2019). Dolannya samoho sebe: trayektoriya poshuku Yevheny Hutsala (Vyd. Druhe, dop., ss. 345–375). Kyyiv: Smoloskip.

Tarnashynska, L. (2009). Dosvid povsyakdennoho u Skovorodynivskomu etychnomu vymiri lyudskoho buttya (na materiali poeziy i prozy ukrayinskykh shistdesyatnykiv). (Hryhoriy Skovoroda-dzherelo dukhovnoyi velychyny ta suchasnosti.-Vyp. II. Zbirka naukovykh prats. Materialy Pereyaslava-Khmelnytskykh KHIU Skovorodynivskykh chytan., s. 204–214). Kyyiv: Vydavnychyy tsentr «Prosvita».

Tarnashynska, L. (1992). «Ne pospishayte pomyraty, panove ...» . Literaturna Ukrayina.

Tarnashynska, L. (2020, 3 kvitnya). «Ne pospishayte pomyraty, panove…»: (ne) optymistychni refleksiyi z vvedennyam refleksiynykh davnikh. LitAktsent - svit suchasnoyi literatury. http://litakcent. com/2020/04/03/ne-pospishayte-pomirati-panovene-optimistichni-refleksiyi-z-privodu-refleksiydavnih/

Tarnashynska, L. (2019). Filosofiya viyny ta svitu: antropotsentrychna dykhotomiya lyubovi/nenavysti yak motyvatsiya heroyizmu (za «Lystamy do nimetskoho druha» Albera Kamyu) (№4. Vyd., s. 3–14). Kyyiv: Slovo i Chas.

Fukadzava, S. (1980). Skaz o hore Narayama. (/Sovremennaya yaponskaya novella. 1945-1978:Perevody s yaponskoho. Sostavlenye Kym Lechuna.,S. 159–189). Khud. literatura.

Khamitov, N. (2000). Samotnist u lyudskomu butti. Dosvid metaantropolohiyi. (s. 251). Kyyiv: Hranoslov. 17. Chapek, K. (n.d.). Bila khvorozn. Drama v 3-kh diyakh ta 14 kartynakh. Booksonline.com.ua. https://booksonline.com.ua/view.php?book=150733

Shcherbak, YU. (2021). Chas tyrana. Prozrinnya 2084 roku. (s. 544). Kyyiv: A-ba-ba-ha-la-ma-ha.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-12-13

Номер

№ 18 (2021)

Розділ

Статті

Ліцензія

1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.

2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.

3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.

4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.

5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.

6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.

7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.

8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.

9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.

10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.

11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.