СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК СТУДІЙ ДИЗАБІЛИТІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТЬ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.16.2019.187483Ключові слова:
студії дизабілиті, медична модель, соціальна модель, ненормативна тілесність, Мішель Фуко, Сьюзен ЗонтаґАнотація
У статті подано узагальнені теоретико-методологічні напрацювання у сфері ненормативної тілесності, а саме її інтегральної частини – студій дизабілиті. Окреслюються термінологічна система цієї молодої академічної дисципліни крізь призму гуманітарного знання та можливості її імплементації в новітньому українському літературознавстві. Автор систематизував провідні моделі сприйняття хворого Іншого в історичній та сучасній перспективах. У статті проаналізовано конструкти божевілля у доробку Мішеля Фуко та метафори і міфологеми раку, туберкульозу і СНІДу в працях Сьюзен Зонтаґ. Автор визначив основні концепції дизабілиті європейських та північноамериканських учених початку XXI ст. та наголосив на важливості подальшого вивчення цього поліаспектного явища для української науки з огляду на очевидні культурні, політичні та соціальні реалії.
Посилання
Bandrovs'ka Ol'ha. Modernizm mizh mynulym i maibutnim : antropolohichnyi dyskurs anhliis'koho romanu [Modernism between the past and the future: the anthropological discourse of the English novel]. L'viv : LNU imeni Ivana Franka, 2014, 444 p. (in Ukrainian).
Hundorova Tamara. Tranzytna kul′tura. Symptomy postkolonial′noi travmy: esei [Transit culture. Symptoms of Postcolonial Injury: Essays]. K. : Hrani-T, 2012, 548 p. (in Ukrainian).
Sontag Susan. Khvoroba iak metafora. SNID ta ioho metafory [Illness as a metaphor. AIDS and its metaphors] / z anhl. per. T. Boiko. K. : Vyd vo Zhupans'koho, 2012, 162 p. (in Ukrainian).
Invalidnist' ta suspil'stvo : navch. posib. [Invalidity and Society] / L. Baida, O. Krasiukova-Ens, S. Burov [ta in.]. Kyiv : Kyiv. un-t, 2011, 185 p. (in Ukrainian).
Sverbilova Tetiana. Motyv podorozhi v suchasnomu synema-teksti v svitli social'noi modeli dyzabilyti (nenormatyvnoi tilesnosti) [The travel motive in modern cinema-text in the light of social disability model (non-normative body)]. Suchasni literaturoznavchi studii, 2015, Vyp. 12, P. 488-505. (in Ukrainian).
Sukovata Viktoria. Teoriia «dyzabiliti» ta konstrukciii invalidnosti v masovii kul'turi [The theory of «disability» and the designs of invalidity in mass culture]. Sociolohiia : teoriia, metody, marketynh, 2012, № 1, P. 84-98. (in Ukrainian).
Foucault Michel. Istorija bezumija v klassicheskuju jepohu [A History of Insanity in the Age of Reason] / per. s fr. I.K. Staf. M. : AST: AST MOSKVA, 2010, 698 p. (in Russian).
Barker Clare. Postcolonial Fiction and Disability : Exceptional Children, Metaphor and Materiality. London : Palgrave Macmillan UK, 2012, 256 p.
Disability Studies and the Environmental Humanities : Toward an Eco-Crip Theory / Edited by Sarah Jaquette Ray and Jay Sibara ; foreword by Stacy Alaimo. Lincoln : University of Nebrasca Press , 2017, 684 p.
Goodley Dan. Disability Studies : An Interdisciplinary Introduction. London : SAGE Publications Ltd., 2011, 232 p.
McRuer Robert. Crip Theory: Cultural Signs of Queerness and Disability. New York and London : New York University Press, 2006, 283 p.
Quayson Ato. Aesthetic Nervousness: Disability and the Crisis of Representation. New York : Columbia University Press, 2007, 264 p.
Scoping models and theories of disability / Karl Atkin, Maria Berghs, Hilary Graham, Chris Hatton, Carol Thomas. Public health research, 2016, Vol. 4, № 8, P. 23-40.
Siebers Tobin. Anthony Disability Theory (Corporealities: Discourses Of Disability). Ann Arbor : University of Michigan Press, 2008, 238 p.
The Disability Studies Reader / Edited by Lennard J. Davis : Fourth Edition. New York and London : Routledge, 2013, 578 p.
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
