УКРАЇНЦІ В УРУГВАЇ: ІСТОРИЧНИЙ ОГЛЯД
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.21.2024.321313Ключові слова:
Уругвай, Україна, українці в Уругваї, українські іммігранти, українські організаціїАнотація
За приблизними підрахунками від п’яти до десяти тисяч українців емігрували до Уругваю. Більшість емігрантів прибули у період між 1920ми і 1930ми роками. Незначна частина прибула після І і ІІ Світових воєн. Столиця Монтевідео стала головним центром українського поселення. У статті детально проаналізовано діяльність іммігрантів і організацій, які вони заснували. Окрім того, у дослідженні простежено динаміку громадських товариств
і пояснено причини їхнього поступового занепаду. Зокрема, мова йде про такі товариства, як Українське робітниче товариство імені Тараса Шевченка; Українське культурно-освітнє товариство імені Івана Франка; Робітниче товариство «Воля», яке згодом стало основою прорадянського Українського культурного центру. Через певний час Центр трансформувався у Культурний центр Максима Горького. У статті також йдеться про Товариство «Просвіта», засноване у Монтевідео 1934 року, та інші громадські і релігійні організації, створені після ІІ Світової війни. Дослідження охоплює різноманітні джерела, наприклад, періодичне видання «Українське слово», що видавалося товариством «Просвіта» в Аргентині і до якого належали члени української спільноти в Уругваї. Опріч цього, джерельною базою є дописи прорадянських видань, що друкувалися в Уругваї, Аргентині та інших країнах. Україномовне видання «Свобода» (Джерсі-сіті, США) також залучено до дослідження.
Посилання
“Бюлетін” (Монтевідео). 1934. “Заклик Комітету Допомоги політичним в’язням Зах. України і Білорусі до українських і білоруських робітників у 17 роковини Жовневої революції”. Ч. 2. Стор. 1.
“Вільне слово” (Торонто). 1969. 28 червня. Стор. 6.
“Голос труда”. 1928. “На Вижа дель Серро”, 1 липня. Стор. 4.
“Huellas rusas y ucranianas en Uruguay”. https://m.facebook.com/p/Huellas-rusas-y- ucranianasen-Uruguay-100067105837849/?locale=es_LA.
Goebel, Michael. 2010. “Gauchos, Gringos and Gallegos: The Assimilation of Italian and Spanish Immigrants in the Making of Modern Uruguay 1880-1930”. Past & Present, no. 208. Стор. 191–229.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
