НЕДИТЯЧА ІСТОРІЯ: ОБРАЗ ДИТИНИ-МІГРАНТА В СУЧАСНІЙ ЛІТЕРАТУРІ ДЛЯ ПІДЛІТКІВ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.21.2024.321287Ключові слова:
дитяча література, міграція, війна, травма, ідентичність, досвід, антропологія, літературознавство, українська література, топос домуАнотація
Стаття досліджує, як у сучасній літературі для дітей та підлітків відображено складний досвід вимушеної міграції. Проаналізовано, як образ дитини-мігранта функціонує в літературному тексті, які теми він порушує та який вплив має на читача. Особливу увагу приділено тому, як література допомагає дітям осмислити травматичний досвід втрати дому, розлуки з рідними та необхідності адаптації до нових умов життя. Аналіз творів
сучасних українських авторів та англійської літератури дозволив продемонструвати, як образ дитини-мігранта стає своєрідним символом покоління, яке зазнало випробувань. Крім того, стаття досліджує, як сучасна література для дітей та підлітків формує нові уявлення про ідентичність, буття та місце людини у світі. Дитина-мігрант змушена переосмислити своє місце у світі, шукати нові орієнтири та створювати нову ідентичність. Література
допомагає у цьому процесі, пропонуючи різноманітні моделі поведінки та стратегії подолання труднощів. Важливим аспектом дослідження є аналіз топосу дому в контексті міграції. В статті експліковано, як поняття “дому” трансформується від фізичного простору до внутрішнього стану, до зв’язків на рівні душі. У статті також розглянуто образ дитини-мігранта у площині порівняльного літературознавства сучасної української літератури та
англійської. Особливу увагу звернено на наративні стратегії та комунікативну арку художнього твору, що дозволяє використання результатів дослідження в освітніх цілях, а також для подальших досліджень у галузі літературознавства, психології та соціології. Аналіз текстів сучасної дитячої та підліткової літератури, в яких розгортається дискурс міграції, дозволяє не лише розуміти сучасні соціальні процеси, а й конструктивно осмислювати колективний травматичний досвід, перетворюючи його на ресурс для розвитку літератури та суспільства.
Посилання
Виговська, І., & Мурована, В. (2023). Хоробрі казки. Харків: АССА.
Висоцька, Н. О. (Ред.). (2016). Феномен дому в літературознавчій перспективі. Збірник наукових праць. Вип. 13. Сучасні літературознавчі студії. Київ: Вид. центр КНЛУ.
Денисенко, Л. (2022). Діти повітряних тривог. Київ: Видавництво. Живі письменники. Як говорити з дітьми про
війну та мир. (2023). https://www.barabooka. com.ua/u-vilnomu-dostupi-z-yavivsyaposibnik-zhivi-pismenniki-yak-govoriti-zditmi-pro-vijnu-ta-mir/
Куждіна, О. (2023). Детективна агенція “САМ” в Ужгороді. Харків: АССА.
Лущевська, О. (2021). Поки українці продовжують переосмислювати війну, американці пишуть про неї. Під ред. М. Артеменко. ttps://www.barabooka.com.ua/pokiukrainci-prodovzhujut-pereosmisljuvati-vijnuamerikanci-pishut-pro-nei/
Русіна, О. (2022). Абрикоси зацвітають уночі. Львів: ВСЛ.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
