ХУДОЖНЄ ПИСЬМО ЯК ДОСВІД ПРОФЕСІЙНОЇ ПОДОРОЖІ: МИСТЕЦЬКИЙ ДІАЛОГ АБДЕЛЬКЕБІРА КАТІБІ Й ТАГАРА БЕН ДЖЕЛЛУНА
Ключові слова:
культурна подорож, палімпсест, поліглосія, постколоніальні студії, професійний чужинець, транскультурна філософія, франкофонна літератураАнотація
Стаття присвячена висвітленню концепції художнього письма як досвіду професійної подорожі письменника-франкофона у творчих методах двох франкомовних митців марокканського походження, Абделькебіра Катібі і Тагара Бен Джеллуна. Зокрема, у розвідці здійснено аналіз ключових аспектів есею А. Катібі “Професійний чужинець” (1997), у якому автор формулює концепцію франкофонного художнього тексту як виразного транскультурного дискурсу, що в силу інкорпорації різних мовних і культурних кодів, тяжіє до культурного палімпсесту, тоді як автор такого тексту позиціонований як професійний чужинець, що практикує творчість як своєрідну мандрівку в інші мовні й культурні універсуми. На прикладі аналізу кількох сюжетів, мотивів та образів прози колеги А. Катібі Т. Бен Джеллуна (“Сліпий янгол” (1992), “Притулок для бідних” (1999), “Дон Кіхот у Танжері” (2005)) з’ясовано, що в цих текстах автора культурна подорож втілена через концерти одіссеї, літературного стажування та культурної мандрівки,
тоді як фігура персонажа-письменника набуває статусу перекладача між культурами та їхнього самобутнього інтерпретатора. Розвідка оприявнює концептуальні точки перетину в творчих методах франко-магрибських митців та прокладає траєкторію подальшого застосування транскультурних філософем як призми до прочитання актуальних франкофонних текстів сучасності.
Посилання
Кобчінська, О. (2015). Літературна франкофонія як транскультурний дискурс: філософський та імагологічний виміри. Літературознавчі студії: збірник наукових праць. Київ: Київський національний лінгвістичний університет, Вип. 12, 270–279.
Barbery, M., Jelloun, T. B., Borer, A., Brival, R., Condé, M., Daeninckx, D., & Devi, A. (2007). Pour une littérature-monde en français. Le Monde, 15(03).
Ben Jelloun, T. (2008). “Des “métèques” dans le jardin français. La bataille des langues. Le Monde diplomatique, Num. 97 (février-mars).
Ben Jelloun, T. (1999). L’Auberge des pauvres. Paris: Éditions du Seuil.
Brahimi, D. (1990). Conversation avec Tahar Ben Jelloun. Notre librairie. 10 ans de littératures (1980–1990); I. Maghreb-Afrique Noire. Num. 103. (oct-déc), 41– 44.
Gontard, M. (2002). Auteur maghrébin: La définition introuvable. Expressions maghrébines: Revue de la Coordination Internationale des Chercheurs sur les Littératures Maghrébins / Qu’est-ce qu’un auteur maghrébin? – Vol. I, N°1, été.
Gageatu-Ionicescu, A. (2009). Lectures de sable. Les récits de Tahar Ben Jelloun: thèse de doctorat; discipline: littérature française. Université Rennes-2-Université de Craiova.
Hagani, Z. (1990). Théorie et critique en défaut dans le champ littéraire maghrébin. Littératures maghrébines. Perspectives générales. [Ed. Jacqueline Arnaud].– Vol. 1. Paris: L’Harmattan, 91–97.
Hamil, M. (2002). Interrogating identity: Abdelkebir Khatibi and the postcolonial prerogative. Alif: Journal of Comparative Poetics, (22), 72-88.
Hiddleston, J., & Lyamlahy, K. (2020). Abdelkébir Khatibi: Postcolonialism, transnationalism, and culture in the Maghreb and beyond. Liverpool University Press.
Khatibi A. (1987). Figures de l’étranger dans la littérature française. Denoël.
Khatibi, A. (1997). Un étranger professionnel. Études françaises, 33(1), 123–126.
Khatibi A. (1983). Maghreb pluriel. Denoël; Rabat: SMER.
Lionnet, F. (2011). Counterpoint and double critique in Edward Said and Abdelkebir Khatibi: A transcolonial comparison. A companion to comparative literature, 387–407.
Rice, A., Forsdick, C., & Murphy, D. (2009). Translating Plurality: Abdelkébir Khatibi and Postcolonial Writing in French from the Maghreb. Postcolonial Thought in the FrenchSpeaking World, 115–125.
Saigh Bousta, R. (1999). Lecture de récits de Tahar Ben Jelloun. Casablanca: Afrique Orient.
Художнє осмислення міграційного досвіду марокканської діаспори у романі Хафіда Буаззи “Паравійон” (2003)
Reflecting on the migration experience of the Moroccan diaspora in Hafid Bouazza’s novel, Paravion (2003)
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
