ГЛОБАЛЬНІ АСПЕКТИ ЛИТОВСЬКО-АМЕРИКАНСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.21.2024.321264Ключові слова:
Америка, Литва, глобальність, катастрофізм, космічна душа, свобода, “Флуксус”, мапи, вторгненняАнотація
Риси литовсько-американської ідентичності зумовлені низкою історичних драм та долею біженців від радянської окупації після Другої світової війни, що розгорталася на американському континенті. Йдеться про переплетення трагедії вимушеної втрати батьківщини й держави, американського глобалізму, колоніальних травм расизму та поневолення з архетипами “литовськості” – ліс, плавна течія Неману, село, старожитності Вільнюсу,
історичні архіви та пам’ять, закарбована у світлинах. Саме на перехресті катастрофізму та ліризму, пов’язаному з природою, виникає новий глобалізм литовців у США – їхні прагнення, емпатія до уярмлених народів, залишених на узбіччі світу та тих, хто не є “членами родини”, забутих світом. Поетичний феномен американців литовського походження народжується в поезії Альгімантаса Макуса (1932–1964) та прозі Антанаса Шкеми (1910–1961). Водночас, обшир моря та простору, виражений у творах Вітаутаса Бачевічуса (1905–1970) у Литві 1930-х років кристалізується у космізм музики, її трансцендентальні хвилі та промені, висловлюючи “космічну душу музики” в Америці, яка вийшла за межі свого часу. Розвиток литовсько-американської ідентичності набуває несподіваних поворотів у філософії, фотографії та образності пережитого, феноменалізму, що досліджує глибини свідомості громадян світу, таких як Альгіс Мікунас (*1933) та Альфонсо Лінгіс (*1933). І, що найбільш парадоксально, вона повертається до Литви
як царство метафор з метою “перемогти росію” – знищити Радянський Союз через абсурдність його системи. Так, Джордж Мачунас (1931–1978) знаходить особисте вираження своєї трикстерської природи за допомогою авангардного руху “Флуксус” та мінімалізму, на який надихнув поет та кінематографіст-авангардист Йонас Мекас (1922–2019), що їх відкрили для себе литовці. Це глобальне сполучення ідентичностей постає також як посутньо американське вторгнення до Литви через культуру — поезію, літературу, музику, кінематограф, феноменалізм та політичну еміграцію, яка стала суттєвим кодом самореалізації для литовців, що пробивалися крізь цитадель радянщини з її залізними завісами.
Посилання
Aleksandravičius, E. (2014). Lietuvių pasaulio istorijos. [The Stories of the Lithuanian world] Vilnius: Lietuvos rytas.
Ivaškevičius, M. (2012). Madagaskaras. [Madagascar] Vilnius: Apostrofa.
Janycka Słysz, M. (2004). About the Cosmic music of Vytautas Bacevičius. In: Vytautas Bacevičius. Gyvenimo partitūra. Compiler O. Narbutienė (2005). Vilnius: Petro ofsetas, p. 406–412.
Lingis, A. (2000). Dangerous Emotion. University of California Press.
Lingis, A. (2010). Garsus Lietuvių kilmės filosofas Alphonso Lingis: Filosofijos tradicija yra didelis turtas. [The Tradition of Philosophy is a Great Asset].
Vilnius University Faculty of Philosophy. February 25, 2010. https://naujienos.vu.lt/.
Mackus, A. (2001). Trys knygos. [Three Books] Vilnius: Baltos lankos.
Mačiūnas, G. (1963). Fluxus manifesto George Maciunas Foundation Inc. http://georgemaciunas.com/about.
Mekas, J. (2017). I had nowhere to go. Spector books.
Mekas, J. (2007). Žodžiai ir raidės [Words and Letters]. Vilnius: Baltos lankos.
Mickūnas, A. (2023a) Įrankinė (instrumentinė) sąmonė ir monologinės konfrontacijos. [Toolbased (Instrumental) Consciousness and
Monologic Confrontations]. November 28, 2023, On Youtube: https://www.youtube.com/watch?v=u8HKHZnbu6k.
Mickūnas, A. (2023b). Toward the Truth. Interaction of Imperial Forces. Lecture: XTV, March 15, 2023, https://www.youtube.com/watch?v=Q-SU4jeayc0.
Škėma, A. (2018). White Shroud. Translated by Karla Gruodis. Glazgow: Vagabound Voices.
Valiušaitis, V. (2018). Ponia iš Venecijos tavernos. “Mūsiškiai” ir kiti prašalaičiai savoje istorijoje. [A Lady from a Venetian Tavern. “Our People” and Other Passersby in Their Very Own History] Vilnius: Žara.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
