АФРИКАНСЬКА ДІАСПОРА У США: МІФ ПРО ПОВЕРНЕННЯ В ДРАМАТУРГІЧНОМУ АРАНЖУВАННІ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.21.2024.321258Ключові слова:
діаспора, “міф про повернення”, афро-американська драма, Теодор Ворд, Девід Вокер, Лорейн Генсберрі, Лінн НоттеджАнотація
етою статті є аналіз репрезентації у творах афро-американських драматургів різних періодів “міфу про повернення” як однієї з конституент соціокультурного профілю діаспори. На підставі праць дослідників (Р.Коен, В. Сафран, Т. Голт тощо) ставиться питання щодо правомірності застосування концепту діаспори до афро-американської спільноти. Простежується історична динаміка ставлення чорних американців до своєї прабатьківщини у контексті рухів “Назад до Африки”, гарвеїзму та глобалізації. На матеріалі п’єс Т. Ворда (1938), Д.Вокера (1971), Л. Генсберрі (1973) та Л. Ноттедж (2009) зроблено висновок, що мотив повернення на прабатьківщину в афро-американській драматургії повертався різними гранями в залежності від панівної ідеології та культурно-психологічної атмосфери доби. Якщо націоналістичний гарвіанський рух першої третини ХХ століття уможливлював його зображення як ймовірної опції, то подальша траєкторія розвитку африканської діаспори у США перенесла його розгортання в
уявно-метафоричну площину, тоді як у добу глобалізації він дедалі частіше набирає форми перенесення дії до Африки. В цілому, у широких масштабах варіант “повернення” ніколи не розглядався як життєздатна універсальна альтернатива для чорних американців, а радше як ще один аргумент від зворотного, що спонукав їх до пошуку нових шляхів досягнення справедливості та рівності у США.
Посилання
Висоцька, Н.О. (1997).На перехресті цивілізацій. Афро-американська драма як мультикультурний феномен. КНЛУ.
Back-to-Africa Movement (2007). In The Encyclopedia of Arkansas History and Culture. URL:https://encyclopediaofarkansas.net/entries/back-to-africa-movement-4/
Brawley, B.A. (1921). A Social history of the American negro. Macmillan.
Cohen, R. (2023). Global Diasporas. An Introduction. Routledge.
Crumrin, T. (2015). ‘Back to Africa?’ The Colonization Movement in Early America. Archived May 24, 2015, at the Wayback Machine.
Dubois, W.E.B. (1961). American negroes and Africa’s rise to freedom. National Guardian, Feb.13. URL: https://credo.library.umass.edu/view/pageturn/mums292-b001-i109/#page/1/mode/1up
Faal, E.M.(2021). The Return to Africa as Portrayed in Modern Media. URL: https://www.american.edu/cas/performing-arts/theatre/capstone/the-return-to-africa.cfm
Gerber, D. (1976). Black Ohio and the Color Line, 1860-1915. University of Illinois Press.
Hansberry, L. (1973). Les Blancs. In R.Nemiroff (ed). The Collected Last Plays of Lorraine Hanberry. Random House.
Harris, J. E. (1993). Global dimensions of the African diaspora. Howard University Press.
Herskowitz, M. (1958). The myth of the negro past. Beacon Press,
Holt, Th. C. (1999). Slavery and freedom in the Atlantic world: reflections on the diasporan framework. In D. C. Hine & J. McLeod (eds), Crossing Boundaries: Comparative History of Black People in Diaspora. Indiana University Press. 33–44.
Malkin, J. (1999). Memory-Theater and Postmodern Drama. University of Michigan Press, Morehouse, M.(2015). African diaspora theory: here, there, and everywhere. 19–32 URL: https://books.openedition.org/pulm/9173#:~:text=The%20trade%20in%20African%20slaves,communities%20in%20the%20new%20world.
Nottage, L. (2009). Ruined. TCG, 2009.
Safran, W. (1991). Diasporas in modern societies: myths of homeland and return. Diasporas. A Journal of Transnational Studies, 1 (I) spring. 83-99.
Sundiata, I. (2004). Brothers and Strangers: Black Zion, Black Slavery, 1914–1940. Duke University Press
Walker, J. (1973). The River Niger. Hill and Wang. Ward, Th. Big White Fog. In J.Hatch & T.Shine (eds) Black Theater USA. Plays by African Americans, 1847-1974. Free Press. 276-319 Whoriskey, K. Introduction. In Nottage, L. Ruined. TCG. IX – XIII.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
