ВІЛЬНЮСЬКІ ВІЗІОНЕРИ І ЛИТОВСЬКА ВЕРСІЯ МЕТАМОДЕРНІЗМУ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.20.2023.293582Ключові слова:
Вільнюс, візіонери, історизм, метамодернізм, мелодія без кінця, образність, звуковий ландшафтАнотація
литовській культурі з’явилося унікальне скупчення художніх висловлювань про історію Вільнюсу, розвинене у творчості так званих вільнюських візіонерів Без сумніву, в сучасному контексті можна назвати імена двох мисткинь, які впровадили тему Вільнюсу до міжнародного поля художньо-історичних та політичних студій. Йдеться про композиторку Онуте Нарбутайте (нар.1956) та письменницю Кристину Сабаліаускайте (нар.1974). Вільнюська ораторія О.Нарбутайте, «Centones meae urbi» (1997), нагороджена Державною премією, відкрила значущі перспективи для сучасного глобального та мультикультурного бачення Вільнюсу, по суті, відродила дух архітектурного всесвіту міста, болісну тему Голокосту, входження барокової доби процвітання у теперішнє. Ще в більш актуальний спосіб, минуле Вільнюсу ожило у чотиритомній епопеї про аристократичні литовські родини «Silva rerum» (2008–2016) К. K. Сабаліаускайте, письменниці і докторки мистецтвознавства. Сабаліаускайте, відтворюючи бурхливе життя Вільнюсу за допомогою потужних образів у вічному старовинному стилі, впроваджує цю парадигму до метамодерного простору, де панує велике творче розмаїття, від вербальної естетики до трансформацій геополітичних цінностей.. У цьому сенсі вільнюське візіонерство постає як надзвичайно актуальне та парадигматичне поле наснаги для литовського метамодернізму в цілому.
Посилання
Charapan, N., & Mikulich, H. (2019). Magic realism’ of Vilnius: Conceptualisation of literary tourist gaze based on Tales of Old Vilnius by Maxi Frei. In I. Jenkins & K. A. Lund (Eds.), Literary tourism: Theories, practice and case studies (pp. 15–37). CAB International, CABI.
Donskis, L. (2016). Didžioji Europa. Esė apie Europos sielą. [The Great Europe: An essay on the soul of Europe]. Versus aureus.
Drėma, V. (1991). Dingęs Vilnius / Lost Vilnius. Vaga.
Landsbergytė, J. (2017). Egzistencializmo motyvai Onutės Narbutaitės kūryboje. Opera “Kornetas”. [Motifs of existentialism in the works
of Onutė Narbutaitė. Opera “Cornet”]. Logos, 2017(92), 166–176.
Mickūnas, A. (2018). From zen to phenomenology. Nova Science Publishers, Incorporated.
Rakutis, V. (2022). Prieš panyrant į sutemas. [Before Diving into the Darkness]. Alma litera.
Rubavičius, V. (2014). Vėluojanti savastis. Studijos ir straipsniai [Latecoming delfness: Studies and essays]. Lietuvos rašytojų sąjungos leidykla.
Sabaliauskaitė, K. (2018a) Interviu with a writer. LRT Kultūra.
https:// www.lrt.mediateka.lt
Sabaliauskaitė, K. (2018b). Nepatogioji LDK: atminties ir užmaršties karai [Uncomfortable Grand Dutchy of Lithuania: Wars of Memory and Oblivion]. Naujasis židinys. Aidai, 5, 20–33.
Sabaliauskaitė, K. (2021). Apie vizijas, realybę ir istorinį romaną: Olgą Tokarczuk kalbina Kristina Sabaliauskaitė [About Visions, Reality and Historical novel: Kristina Sabaliauskaitė interviews Olga Tokarczuk]. Vilnius. Naujasis Židinys. Aidai, 2, 58-64.
Sabaliauskaitė, K. (2018c) (4). Silva rerum (I). Vilnius: Baltos lankos.
Snyder, T. (2010). Bloodlands: Europe between Hitler and Stalin. New York: Basic Books.
Žiūraitytė, A. (2006). Skiautinys mano miestui (Monografija apie Onutės Narbutaitės kūrybą.) Centones meae urbi. [Patchwork for my City. A monograph on the music of Onutė Narbutaitė]. Lietuvos muzikos ir teatro akademija Lietuvos kompozitorių sąjunga.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
