ДОМІНАНТИ МЕТАМОДЕРНІЗМУ: КРИТИЧНА РЕЦЕПЦІЯ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.20.2023.293576Ключові слова:
метамодернізм, сучасна літературна критика, культурна домінанта, афект, нова щирість, історизм, коливанняАнотація
У статті проаналізовано напрацювання у царині літературознавства, де осмислюється естетика метамодернізму. Дослідники акцентують такі іманентні риси сучасної художньої літератури: повернення до модерністського типу експериментування, реконструювання відкинутих постмодернізмом великих наративів, коливання між різними естетичними палітрами, відкритість, повернення до історії, глибинність, афект і нова щирість. Виокремлення цих домінант сучасного письменства дає підстави стверджувати про «згасання» і вичерпаність постмодернізму та про оприсутнення нового способу наративізації і осмислення реальності, що містить як реалії високого технологічного поступу, так і економічної нестабільності.
Посилання
Шимчишин, М. (2022). Російсько-українська війна і структура відчуття метамодернізму. Сучасні Літературознавчі Студії, 22, 57–62.
Штейнбук, Ф. (2011). Тілесно-міметичний метод аналізу текстових стратегій модерністського дискурсу (На прикладі творчості Г. Косинки). Слово і Час, 3, 79–87.
Bentley, N. (2018). Trailing postmodernism: David Mitchell’s Cloud Atlas, Zadie Smith’s NW, and the metamodern. English Studies, 99(7), 723–743.
https://doi.org/10.1080/0013838X.2018.151061
Brunton, J. (2018). Whose (meta)modernism?: Metamodernism, race, and the politics of failure. Journal of Modern Literature 41(3), 60–76.
https://doi.org/10.2979/jmodelite.41.3.05.
James, D., & Seshagiri, U. (2014). Metamodernism: Narratives of continuity and revolution. PMLA, 129(1), 87–100.
https://doi.org/10.1632/pmla.2014.129.1.87
Josipovici, G. (2010). What ever happened to modernism? Yale University Press.
Kadagishvili, D. (2013). Metamodernism as we perceive it (Quick review). European Scientific Journal, 2, 559–565.
Kersten, D., & Wilbers, U. (2018). Introduction: Metamodernism. English Studies, 99(7), 719–722.
https://doi.org/10.1080/0013838X.2018.1510657
Lai, J. (2019). Between irony and sincerity. Log, 46, 23–32.
https://www.jstor.org/stable/26759025
Mao, D., & Walkowitz, R. L. (2008). The new modernist studies. PMLA, 123(3), 737–748.
https://doi.org/10.1632/pmla.2008.123.3.737
Neumann, B. (2008). The literary representation of memory. In A. Erll, & A. Nünning (Eds.), Cultural memory studies: An international and
interdisciplinary handbook (pp. 333–345). De Gruyter.
Okediji, M. B. (2011). Western frontiers of African art. University of Rochester Press.
Perloff, M. (2002). 21st-century modernism: The «new» poetics. Blackwell.
Siltanen, E. (2020). New sincerity and commitment to emotion in Dorothea Lasky’s poetry. English Studies, 101(8), 979-997.
https://doi.org/10.1080/0013838X.2020.1847830
Storm, J. A. J. (2021). Metamodernism: The future of theory. University of Chicago Press.
Van den Akker, R., Gibbons, A., & Vermeulen, T. (Eds.). (2017). Metamodernism: Historicity, affect, and depth after postmodernism. Rowman & Littlefield.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
