МЕТА-ТІЛО ЯК ПЕРФОРМАНС В РОМАНІ ДОНА ДЕЛІЛЛО «ХУДОЖНИЦЯ ТІЛА» (The Body Artist, 2001)
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.20.2023.293572Ключові слова:
мета-тілесність, тіло-перформанс, мета модерна комунікація, Дон ДеЛіллоАнотація
У статті розглядається роман Дона Делілло «Художниця тіла» (The Body Artist, 2001) як репрезентанта нового підходу до концепції тіла в літературі. У фокусі уваги концепція мета-тіла, що характеризується динамічністю та гнучкістю. Зазначається, що образ тіла вже не є статичним у свідомості читача, але стає динамічним, реагуючи на зміни у сприйнятті та отриману інформацію. Сприйняття мета-тіла як нового явища розглядається через призму відмови від упереджень та оцінки ймовірності відчуттів у конкретних ситуаціях або контекстах. Зауважується, що мета-тіло перестає бути лише наслідком певних стереотипів чи уявлень і все більше залежить від спроможності оцінювати ймовірність відчуттів в різних обставинах. Такий підхід дозволяє розширити розуміння тіла як об’єкта та підкреслити його адаптивну природу у сучасному літературному дискурсі. Крім того, концепція мета-тіла розглядається в романі у декількох аналітичних ракурсів. Перший з них присвячений аналізу мета-тіла через колапс відстані, або дистанціювання часопросторових досвідів. Другий ракурс розглядає мета-тіло крізь природу матеріальних артефактів, різних механічних приладів на кшталт диктофону, радіо, вебкамери тощо. Ще одним ракурсом є комунікаційно-діалогічна природа сімейних взаємовідносин. Йдеться про чергування тиші й звуку, вербалізованого й замовчуваного діалогу між членами подружньої пари. Особливої уваги заслуговує розгляд мета-тіла крізь оптику тілесного перформансу.
Посилання
ДеЛілло, Д. (2021). Художниця тіла. К.: Темпора.
European Commission. (n.d.). METABODY: Metacognitive Training for the Advancement of Bodily Awareness in Performing Arts (META). [Project page]. Retrieved from
https://cordis.europa.eu/project/id/818070
Pallasmaa, J. (2012). The eyes of the skin (3rd ed.). John Wiley & Sons.
Kuran Ipek. (2023). Metabody in Posthuman Architecture: Virtualizing Spatial Dynamics for Transformative Spaces. Journal of Posthumanism, 3(2), 181–195.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
