ПИСЬМО ЖОРЖА БЕРНАНОСА ЯК МОДЕРНІСТСЬКИЙ КОД ЧУТТЄВОСТИ ФРАНКОМОВНОГО МЕТАМОДЕРНІЗМУ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.20.2023.293567Ключові слова:
модернізм, метамодернізм, постмодернізм, Жорж Бернанос, Хуан Асенсіо, французька література, інтертекстуальністьАнотація
У статті проаналізовано присутність інтертексту художньої прози і політичної есеїстики представника Французького католицького літературного відродження Франції першої половини XXст. — Жоржа Бернаноса — у межах сучасної міжжанрової французької літератури. Мова йде про есеїстичний доробок франкомовного письменника Хуана Асенсіо. Метамодерністську чуттєвість 2000-х рр. розглянуто як вислід завершення
панування постмодерністського дискурсу. Зауважено на діалогічнічному характері метамодернізму з ідеологемами як модернізму, так і постмодернізму. Названо засадничі характеристики новітнього світочуття. Розкрито інтертекстуальний зв’язок текстів Бернаноса та Асенсіо за чотирма категоріями, заснованими на наратології Ж. Женетта.
Посилання
Asensio, J. (2019). Le temps des livres est passé. Ovadia.
Baciu, C. (2015). Metamodernism — A Conceptual Foundation. Procedia — Social and Behavioral Sciences. DOI:10.1016/j.sbspro.2015.11.226
Béguin, A. (1958). Bernanos par lui-même. Seuil.
Bernanos. G. (1974). Journal d’un Curé de Campagne. Plon.
Chauvet, P. (2020). Georges Bernanos — Un prophète pour notre temps. Presses de la Renaissance.
De Mul, J. (1999). Romantic Desire in (Post) modern Art & Philosophy. State University of New York Press.
Essai de caractérisation du cinéma de Michael Haneke : conjectures sur le Mal, par Gregory Mion (2012, September, 27).
Retrieved from: https://www.juanasensio.com/archive/2012/09/21/essai-caracterisation-ducinema-michael-haneke-gregory-mion.html
Le temps des livres est passé. (2019, March 24).
Retrieved from: https://www.juanasensio.com/archive/2019/01/19/le-temps-des-livre-estpasse.html
Leucate, A. (2019, May 7). Livre : Le temps des livres est passé, de Juan Asensio.
Retrieved from: https://www.bvoltaire.fr/livre-le-tempsdes-livres-est-passe-de-juan-asencio/
Lyotard J.-F. (1979). La Condition postmoderne:rapport sur le savoir. Minuit.
Milner, M. (1989). Georges Bernanos. Librairie Séguier.
Renard, P. (1994). Georges Bernanos, témoin. Presses universitaires du Mirail.
Stalker (2023, December, 1). Dissection du cadavre de la littérature.
Retrieved from : https://www.juanasensio.com/
Sudlow, B. (2015). Rethinking the Modernity of Bernanos: A Girardian Perspective. In: God’s Mirror. Renewal and Engagement in French Catholic Intellectual Culture in the Mid–Twentieth Century. Fordham University Press
Vanhoozer, K. J. (2009). Is There a Meaning in This Text?: The Bible, the Reader, and the Morality of Literary Knowledge. Zondervan Academic.
Vermeulen, T; Van den Akken, R. (2010). Notes on metamodernism. In: Journal of Aesthetics & Culture, 2(1),
https://doi.org/10.3402/jac. v2i0.5677
Ватажко, Е. (2021). Поняття «метатекстуальність» і «метаоповідь» у літературознавчому дискурсі. Слово і Час. 2 (716).
Ґумбрехт, Г. У. (2020). Продукування присутності. Що значення не може передати. ISTPublising.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
