2000-НІ: ПРИКМЕТИ ЧАСУ В РОМАНІ ІЄНА МАК’ЮЕНА «СУБОТА»
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.20.2023.293563Ключові слова:
Ієн Мак’юен, прикмети часу, роман ХХІ століття, хиткість світу, постмодерністська поетика, гібридність, сучасний англійський романАнотація
У статті запропоновано аналіз роману Ієна Мак’юена 2005 року «Субота» з точки зору прикмет нового ХХІ століття. Авторка статті виокремлює сім ключових ознак, які сукупно окреслюють контур нового десятиліття.
Хроніка одного дня з життя Генрі Пероуна скеровує до романів англійських модерністів — меншою мірою «Улісса» Джеймса Джойса, більшою — «Місіс Делловей» Вірджинії Вулф. 48-річний Генрі — представник середнього класу, успішний нейрохірург, апологет раціоцентричного погляду на світ, як і Кларісса, готується до вечері у родинному колі. Впродовж дня він рухається вулицями Лондона і розмірковує про час, в якому йому випало жити. Його рефлексія поєднує раціональність та спонтанність.
Пероун (та Мак’юен) каталогізує прикмети 2000-них. Серед них — страх глобальних воєн як наслідок атак 11 вересня, який притаманний обом поколінням Пероунів (народженим у 1950-х і 1980-х); усвідомлення проблеми виснаження природних ресурсів та руйнівних наслідків цих процесів; секуляризація та її темпи у постхристиянському суспільстві сучасної Великої Британії; безпрецедентний науково-технічний прогрес і залученість високих технологій у щоденне життя людини; надмірна медієзація суспільства в умовах цифрової доби і як наслідок втрата навичок скептичного мислення.
У художньому світі роману характерна для Мак’юена напруга між приватним та колективним втілена в усвідомленні головним героєм власної зростаючої незахищеності і хиткості як модусу існування.
Генрі Пероун утверджується у виборі родини як єдиного прихистку від небезпек зовнішнього світу та в професії нейрохірурга як простору, який він ще може контролювати, зосібна повертаючи життя тим, хто балансує на межі життя і смерті.
У притаманній йому манері Ієн Мак’юен покладається на англійську літературну традицію — передовсім та найбільше на модерністське письмо з його акцентуйованим інтересом до індивідуальної рецепції світу. Це також традиція «Man-in-Society» — реалістичного письма з увагою до соціально-політичного, устоїв, із характерною деталізацією, яку автор майстерно синтезує з інструментарієм постмодерністської поетики — грою з читачем, несподіваними сюжетними поворотами, гібридизацією оповіді (науковий медичний дискурс, репортажні описи щоденної праці в нейрохірургії), підкресленою інтертекстуальністю (від Шекспіра і далі) та модусом невизначеності.
Посилання
Академічний тлумачний словник української мови. http://sum.in.ua/s/prykmeta
Мак’юен, І. (2007). Субота (Пер. з англ. В. Дмитрук). Кальварія.
Bergonzi, B. (1994). Spirituality in modern English literature. In Spirituality, Imagination and Contemporary Literature (104–112). Way Publications.
Head D. (2007). Ian Mcewan. Manchester University Press.
Head, D. (2008). The state of the novel. Willey Blackwell.
Kemp, D. (2005, 30 January). ‘Master of the mind game’ (review of Saturday). Sunday Times, ‘Culture’, 41–42.
Young, M. (2022). Ian McEwan returns with a tale of adolescent lust and adult lassitude. New York Times.
https://www.nytimes.com/2022/09/13/books/review/ian-mcewan-lessons.html
O’Brien, R., & Potter-Collins, A. (2015). 2011 Census analysis: Ethnicity and religion of the
non-UK born population in England and Wales: 2011. Office for National Statistics.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
