СПІЛЬНИЙ БІЛЬ, ВІЙНА Й ІДЕНТИЧНІСТЬ: НАЦІОНАЛЬНА СПЕЦИФІКА УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРНОГО МЕТАМОДЕРНІЗМУ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.20.2023.293539Ключові слова:
метамодерн, український метамодернізм, сучасна українська література, постмодернізм, метанаратив національної ідентичності, культурна пам’ять, травмаАнотація
У статті розглядається національна специфіка українського літературного метамодернізму в культурно-історичному контексті сучасності, зокрема, у зв’язку з подіями російсько-української війни. У фокусі уваги — історія формування наукового дискурсу поняття на тлі попередньої постмодерністської культурної й літературної
традиції, основні риси метамодерного світогляду й метамодерністської поетики й специфічні ознаки українського літературного метамодернізму. Попри те, що суспільно-політичні й соціокультурні передумови формування українського метамодернізму зумовили унікальний шлях його розвитку (зокрема, надзвичайну вагу метанаративів національної ідентичності й потреби пропрацювання травматичної пам’яті), універсальні ключові ознаки цього явища — прагнення доторку до внутрішнього світу Іншого, гіпер-саморефлексивність, усвідомлення важливості зв’язку людини зі спільнотою — невід’ємно притаманні й українському варіанту цього феномена.
Посилання
Андрухович, Ю. (2020). Гріхи наші вірусні. Zbruč. https://zbruc.eu/node/97028
Бабкіна, К. (2016). Щасливі голі люди. MeredianCzernowits.
Бандровська, О. (2021). Реальність як вигадка? Поняття «метамодернізм» і «метамодерн» в сучасному культурологічному і літературознавчому дискурсі. Іноземна Філологія, 134, 152–164.
Вовк, В. (2020). Про новий роман, тугу за Австро-Угорщиною та кіно: Інтерв’ю із Софією Андрухович. WECHE.
Горіха Зерня, Т. (2019). Доця. Білка.
Гуменюк, Т. (2019). Культура початку третього тисячоліття: Дискурс нового світовідчуття. Вісник Нац. академії керівних кадрів культури і мистецтв, 2, 8–11.
Гундорова, Т. (2013) Післячорнобильська бібліотека: Український літературний постмодернізм [Монографія] (вид. 2-ге, випр. і доповю). Критика.
Дубинянська, Я. (2001). Олександр Ірванець: «Сьогодні я схильний до епатажу більше, ніж коли-небудь». Дзеркало тижня.
Забужко О. (2022) Найдовша подорож. Видавничий дім «Комора».
Івченко, В. (2022). Після 24-го: оповідання, ритмізована проза. Vichola.
Крук, Г. (2021). Хто завгодно, тільки не я. Віват.
Макарик, А. (2017). Вікторія Амеліна: «Дім для Дома» — книжка про небезпечну ностальгію. Слово правди.
Малярчук, Т. (2016). Забуття. Видавництво Старого Лева.
Олег Шинкаренко: Людина чи реплікант?. (б.д.). Контур.
https://kontur.media/shynkarenko/
Павлишин, М. (1998). Воццек Ю. Іздрика. Сучасність, (9), 15-33.
Рафєєнко, В. (2023). Мобільні хвилі буття. П’єса. Видавництво Анетти Антоненко.
Харчук, Р. (2008). Сучасна українська проза: Постмодерний період: Навчальний посібник. Академія.
Чех, А. (2023). Прірва росте. Кому буде найлегше після війни?. Gazeta.ua.
Шимчишин, М. (2022). Російсько-українська війна і структура відчуття метамодернізму. Сучасні літературознавчі студії, (19), 57–62.
Шиян, Г. (2019). За спиною. Вид-во «Ранок»: Фабула.
Abramson, S. (2014). Metamodernism: The basics. The Huffington Post.
http://www.huffingtonpost.com/seth-abramson/metamodernism-the-basics_b_5973184.html
Abramson, S. (2015). Ten basic principles of metamodernism. The Huffington Post.
http://www.huffingtonpost.com/seth-abramson/ten-key-principles-in-met_b_7143202.html
Andersen, L. R. (2019). Metamodernity: Meaning and hope in a complex world. Nordic Bildung.
Battisti, C. (2022). Falling man and the aesthetics of terrorism. Pólemos, 16(2), 347–366.
https://doi.org/10.1515/pol-2022-2020
Brunton, J. (2018). Whose (meta) modernism?: Metamodernism, race, and the politics of failure. Journal of Modern Literature, 41(3), 60–76.
Ceriello, L. C., & Dember, G. (2019). The right to a narrative: Metamodernism, paranormal horror, and agency in The Cabin in the Woods.
In D. Caterine & J. W. Morehead (Eds.), The paranormal and popular culture (pp. 42–54). Routledge.
Craps, S. (2023). Ecological mourning: Living with loss in the anthropocene. In B. A. Kaplan (Ed.), Critical memory studies: New approaches (pp. 69–77). Bloomsbury Academic.
Dember, G. (2018). After postmodernism: Eleven metamodern methods in the arts. Medium. http://surl.li/awpwr
Dember, G. (2020). What is metamodernism and why does it matter? Metamodernism and the structure of feeling. The Side View.
http://surl.li/mxlhr Retrieved on 08.10.2023
Dumitrescu, A. E. (2014). Towards a metamodern literature [Doctoral dissertation, University of Otago].
Eshelman, R. (2008). Performatism, or, the end of postmodernism. The Davies Group, Publishers.
Freinacht, H. (2017). The listening society: A Guide to metamodern politics, part one. Metamoderna ApS.
Freinacht, H. (2019). Nordic ideology: A metamodern guide to politics, book two. Metamoderna ApS.
Furlani, A. (2002). Postmodern and after: Guy Davenport. Contemporary Literature, 43(4), 709–735.
Gibbons, A. (2021). Metamodernism, the anthropocene, and the resurgence of historicity: Ben Lerner’s 10:04 and «The Utopian Glimmer of Fiction». Critique: Studies in Contemporary Fiction, 62(2), 137–151.
Hassan, I. (1986). Pluralism in postmodern perspective. Critical Inquiry, 12(3), 503–520.
Hassan, I., Rudrum, D., & Stavris, N. (2015). Beyond postmodernism: Toward an aesthetic of trust. In D. Rudrum & N. Stavris (Eds), Supplanting the postmodern: An anthology of writings on the arts and culture of the early 21st century. Bloomsbury Academic.
Huber, I. (2014). Literature after postmodernism: Reconstructive fantasies. Springer.
Hutcheon, L. (2003). The politics of postmodernism. Routledge.
James, D., & Seshagiri, U. (2014). Metamodernism: Narratives of continuity and revolution. PMLA, 129(1), 87–100.
Jameson, F. (2016). Postmodernism, or the cultural logic of late capitalism. Duke University Press.
Jeraj, S. (2023) From the front line of «the world’s first cyberwar». The New Statesman.
McLaughlin, R. L. (2004). Post-postmodern discontent: Contemporary fiction and the social world. symplokē, 12(1/2), 53–68.
Nealon, J. (2012). Post-postmodernism: Or, the cultural logic of just-in-time capitalism. Stanford University Press.
Rudrum, D., & Stavris, N. (Eds.). (2015). Supplanting the postmodern: An anthology of writings on the arts and culture of the early 21st century. Bloomsbury Publishing USA.
Stoev, D. (2022). Metamodernism or metamodernity. Arts, 11(5), 91.
http://dx.doi.org/10.3390/arts11050091
Storm, J. A. J. (2021). Metamodernism: The future of theory. University of Chicago Press.
Thorn, J. (2006). A manifesto for the new sincerity. Maximum Fun.
https://maximumfun.org/news/manifesto-fornew-sincerity/
Timmer, N. (2010). Do you feel it too?: The post-postmodern syndrome in American fiction at the turn of the millennium. Brill.
https://doi.org/10.1163/9789042029316
Turner, L. (2011). Metamodernist manifesto. Notes on Metamodernism.
Turner, L. (2015). Metamodernism: A brief introduction. Notes on Metamodernism.
http://www.metamodernism.com/2015/01/12/metamodernism-a-brief-introduction/
Turner, T. (2014). City as landscape: A post post-modern view of design and planning. Taylor & Francis.
Van den Akker, R. (2017). Metamodern historicity. In R. van den Akker, A. Gibbons, and T. Vermeulen (Eds.), Metamodernism: Historicity, affect, and depth after
postmodernism (pp. 21–24). Rowman & Littlefield Publishers.
Van den Akker, R., & Vermeulen, T. (2017). Periodising the 2000s, or, the Emergence of Metamodernism. In R. van den Akker, A. Gibbons, and T. Vermeulen (Eds.), Metamodernism: Historicity, affect, and depth after postmodernism (pp. 1–19). Rowman & Littlefield Publishers.
Vermeulen, T., & Van Den Akker, R. (2010). Notes on metamodernism. Journal of Aesthetics & Culture, 2(1), 5677.
Vermeulen, T., & Van den Akker, R. (2018). Utopia, sort of: A case study in metamodernism. In The Futures of the Present: New Directions in (American) Literature (pp. 63–75). Routledge.
Wallace, D. F. (1993). E unibus pluram: Television and US fiction. Review of Contemporary Fiction, 13, 151–151.
Williams, R. (1977). Marxism and literature. Oxford University Press.
Zavarzadeh, M. (1975). The apocalyptic fact and the eclipse of fiction in recent American prose narratives. Journal of American Studies, 9(1).
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.