РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА І СТРУКТУРА ВІДЧУТТЯ МЕТАМОДЕРНІЗМУ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.19.2022.274081Ключові слова:
метамодернізм, афект, історизм, нова щирість, культурна домінантаАнотація
Стаття сконцентрована на трьох складових: реальність війни росії проти України, структура відчуття (поняття, розроблене Реймондом Вільямзом), і метамодерна домінанта, запропонована Тімоті Вермулєним, Робіном ван ден Еккером та Елісон Ґіббонз. Мета дослідження полягає в аналізі тих рис метамодернізму (історизм, афект, глибинність, поєднання минулого і теперішнього, нова щирість), які увиразнилися у контексті війни росії проти України. Війна засвідчила кінцевий занепад постмодерної домінанти, центрованої на пост-історичності, іронії, зневазі до великих наративів, згасанні афекту, пародії та передчутті кінця історії. Пережиття сучасного моменту спричинює потребу переосмислення тих теорій і практик, що були започатковані модернізмом і розвинуті постмодернізмом. Звідси маємо повернення до минулого як досвіду, якого потребуємо, до емоційної щирості і глибинної рефлексивності. Усі ці маркери сигналізують про настання нової домінанти, яку Т. Вермулєн і Р. ван ден Еккер, означили як метамодернізм. Загалом маємо підстави стверджувати, що структури відчуття метамодернізму набули нової значущості через контекстуалізацію у реалії сучасної війни.
Посилання
Пахльовська, О. (2022). Ми маємо сказати, що українська література на всіх етапах була частиною динаміки європейської
культури. LB.ua., 5 серпня. Режим доступу: https://lb.ua/culture/2022/08/05/525300_oksana_pahlovska_mi_maiemo.html
Arquilla, J. (2011). The (B)end of History. Francis Fukuyama was wrong, and 2011 proves it. Foreign Policy, 27 December. Retrieved
from: https://foreignpolicy.com/2011/12/15/the-bend-of-history/
Bohachevsky-Chomiak, M. Smudged Narrative: Why Ukrainians Differ from Russians. [Video].
YouTube. Retrieved from: https://www.youtube.com/watch?v=rVRgPiMoy1I
Fukuyama, Fr. The Future of History. Can Liberal Democracy Survive the Decline of the Middle Class? Foreign Affairs, 2012.
January/February. Retrieved from: https://www.foreignaffairs.com/articles/2012-01-01/future-history
Fukuyama, Fr. (1992). The End of history and the last man. London: Penguin.
Hardt, M., Negri, A. (2000). Empire. Cambridge, Massachusetts & London, England: Harvard University Press.
Josephson Storm, J. (2021). Metamodernism: The Future of Theory. Chicago: University of Chicago Press.
Kelly, A. (2010). David Foster Wallace and the New Sincerity in American fiction. In Consider David Foster Wallace: critical essays. David
Hering (Ed.). Los Angeles: Sideshow, 131 — 146.
Konstantinou, L. (2016). Cool characters: irony and American fiction. Cambridge, MA: Harvard University Press.
Kotsko, A. (2010). Awkwardness. Winchester, UK: Zero Books.
Massumi, B. (2002). Parables for the virtual: movement, affect, sensation. Durham, NC; London: Duke University Press.
Van den Akker, R., Gibbons, A., Vermeulen, T. (Eds.). (2017). Metamodernism: Historicity, Affect, and Depth After Postmodernism. United Kingdom: Rowman & Littlefield International.
Williams, R. (1979). Politics and letters: interviews with New Left Review. London: New Left Books.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
