ГОЛОКОСТ В РОМАНІ ТЕТЯНИ ДЕ РОНЕ «ЇЇ ЗВАЛИ САРА» (2007)
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.19.2022.274015Ключові слова:
Голокост, колективна пам’ять, місця пам’яті, німецька окупація Франції, облава Вель д’Ів, студії травмиАнотація
У розвідці запропоновано аналіз теми Голокосту в романі сучасної французької письменниці Тетяни де Роне, чиє художнє письмо інкорпорує патерни масової літератури у поєднанні з актуальною концептосферою сучасної культури. Роман «Її звали Сара» (2007), перший англомовний текст авторки, перекладений пізніше французькою мовою, торкається темної плями у житті французького соціуму часів нацистської окупації 1940-х рр., зокрема одного з найбільш масштабних злочинів нацистів супроти французьких євреїв — облави Вель д’Ів (липень 1942 р.), свідками й мимовільними співучасниками якої стала частина тогочасного населення французької столиці. У статті проаналізовано події роману як знакового твору в корпусі новітньої французької літератури про Голокост у світлі студій травми і концепту міжпоколіннєвої пам’яті, зокрема з опертям на культурно-історичну, компаративну й наративну методології.
Посилання
Павленко, Ю. (2020). Питання про вибір мови в романах Тетяни де Роне “Ключ Сари”, “Роза”. Національна ідентичність в мові і культурі: збірник наукових праць / за
заг. ред. О. Г. Шостак, 262–264.
Фесенко, В. (2015). Новітня французька література: навчальний посібник для студентів філологічних факультетів вищих навчальних закладів. Вид. центр КНЛУ.
Daukšaitė-Kolpakovienė, A. (2014). Transmission of traumatic experience: secondary trauma in Tatiana de Rosnay’s novel «Sarah’s Key». Journal of social and human sciences. Skopje: International Balkan University, special issue, 71–80.
De Rosnay, T. (2007). Elle s`apellait Sarah. Éditions Héloïse d’Ormesson.
Joly, L. (2022). La Rafle du Vél d’Hiv. Grasset.
Lewis, I. (2017). The Role of Heroines in Coming to Terms with the Past in Germany and France. In I. Lewis (Ed.), Women in European Holocaust Films: Perpetrators, Victims and Resisters (pp. 219–233). American Psychological Association.
https://doi.org/10.1007/978-3-319-65061-6_14
Louwagie, F. (2012). Lieux de mémoire et médiation narrative: Beaune-la-Rolande de Cécile Wajsbrot et Elle s’ appelait Sarah de Tatiana de Rosnay. In B.Fleury & J.Walter (Eds.), Médiations mémorielles: qualifier, disqualifier et requalifier des lieux de détention, de concentration et d’extermination.
Nora, p. (1989). Between Memory and History: Les Lieux de Mémoire. Representations, 26,
–24. https://doi.org/10.2307/2928520.
Sobanet, A. (2013). Elle s’ appelait Sarah and the Limits of Postwar Witnessing and Memory. Journal of War & Culture Studies, 6(2), 127–140.
Vice, S. (2017). Witnessing Complicity in English and French: Tatiana de Rosnay’s Sarah’s
Key and Elle s’appelait Sarah. Translating Holocaust Lives, 49–67.
Wolf, M. (2017). Response to: Sue Vice, Witnessing Complicity in English and French:
Tatiana de Rosnay’s Sarah’s Key and Elle s’appelait Sarah. Translating Holocaust Lives,
–71.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
