УКРАЇНСЬКА РУСИСТИКА: НАВІЩО ПОТРІБНА І ЧИ ПОТРІБНА ВЗАГАЛІ?
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.19.2022.274004Ключові слова:
синдром Карре, Симеон Полоцький, «Полоцькі метри», Лазар Баранович, «Меч духовний», «руська ідея», Гоголь, ДостоєвськийАнотація
Праця Ж.-М. Карре «Французькі письменники та німецький міраж» була не просто емоційною реакцією французького германіста і компаративіста на Другу світову війну, але й критичною студією «німецької ідеї» у контексті культурної спадщини ХІХ – першої пол. ХХ ст. Пропонована стаття українського русиста розглядає «руську ідею» на методологічних засадах Ж.-М. Карре. В історіографії російської культури широко визнаний внесок Достоєвського у формулювання «руської ідеї», тимчасом глибші її витоки не розглядалися. Фактично ж Гоголь і Достоєвський багато в чому були інтерпретаторами духовної спадщини Симеона Полоцького і Лазаря Барановича.
Посилання
Александр ІІІ (s. a.). Достоевский: Антология. Retrieved from: https://fedordostoevsky.ru/around/Aleksandr_III. [Accessed 16
October 2021].
Баранович, Л. (1666): Меч духовный. Друкарня Києво-Печерської лаври. Retrieved from: http://www.raruss.ru/slavonic/slav3/1627-lazar-baranovich-mech.html [Accessed 16 October 2021].
Гоголь, Н. (1952): Полное собрание сочинений и писем в 14 т. Т. 8. ГИХЛ.
Манн, Ю. (2012): Гоголь. Завершение пути: 1845–1952. РГГУ
Полоцкий, С. (1656): Полоцкие метры. Retrieved from: https://wikilivres.ru/%D0%9C%D0%B5%D1%82%D1%80%D1%8B_%D0%
BD%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%88%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B8%D0%B5_(%D0%A1%D0%B8%D0%BC
%D0%B5%D0%BE%D0%BD_%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%86%D0%BA%D0%B8%D0%B9) [Accessed 16 October 2021].
Цивилизационные активы и цивилизационные рамки национальной российской политики (2009). Вып. 6 (15). Научный эксперт.
Carré, J.-M. (1947). Les Écrivains français et le mirage allemand.1800-1940. Boivin.
Meyrink, G. (2002). Golem. Leda.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.