НОВИЙ МАТЕРІАЛІЗМ: ПРОЄКЦІЇ В ЛІТЕРАТУРНУ ТЕОРІЮ ТА КРИТИКУ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.18.2021.247059Ключові слова:
об’єктно-орієнтована філософія, Новий матеріалізм, Г. Гарман, спекулятивний реалізмАнотація
У статті розглянуто нещодавній поворот до матеріальності у гуманітаристиці. Особлива увага звернута на спекулятивний реалізм та об’єктно-орієнтовану філософію. Представники обох напрямів пропонують відхід від антроцентричного мислення та намагаються нівелювати кордони між людським та не-людським. Тому матерія трактується як самодостатня та дієва, на відміну від традиційного її розуміння як інертної та бездіяльної. При проєкції ідей Нового матеріалізму в літературну теорію і критику маємо переосмислення ролі та завдань критики і критиків загалом. Для багатьох нових матеріалістів очевидна обмежувальна чи ув’язнювальна функція критики. Авторка статті стверджує, що теорію Нового матеріалізму варто використати для переосмислення традиційного розуміння критики, зокрема літературної. За Б. Латуром, критика має бути продуктивною та колаборативною. Натомість традиційні критичні судження ґрунтуються на логіці репрезентації, що своєю чергою заснована на подібностях, аналогіях та опозиціях. Останні обмежують аналітичну роботу критика. Звідси, необхідно переоцінити конвенційні практики інтерпретації та пояснення. У другій частині статті авторка проаналізувала працю Г. Гармана «Об’єктно-орієнтована літературна критика». У ній дослідник оспорив основні підходи таких напрямів, як Нова критика, Новий історизм та деконструкція. При розгляді основних ідей Нової критики Г. Гарман підкреслює таксономічну помилку цієї теорії. Він виступає проти аргументів Нових критиків з приводу того, що лише поезія має непрозовий характер, у той час, коли іншим галузям знання властива буквальність. Наступне, що заперечує Гарман, це – єдність усіх складових художнього тексту. У процесі аналізу Нового історизму дослідник вказує на те, що не слід усе контекстуалізувати. Завдання критики – стиль митця, а не виявлення відтворення історичних реалій його епохи. Щодо деконструкції, то науковець наголошує, що Дерріда помилково вважав взаємозамінними онтологічну реальність та епістемологічну. Адже об’єкт набагато складніший, аніж зв’язки, в які він вступає. Зрештою у статті зроблено висновок, що літературний текст не варто зводити до контексту, в якому його створили, чи до його властивостей. Як і в об’єктах загалом, в літературних текстах потрібно виявляти напруженості, що існують між ними та тими рисами, що ми традиційно виокремлюємо як значущі та показові.
Посилання
Barad, K (2007). Meeting the Universe Halfway. Durham: Duke University Press.
Barad, K. Interview. In Dolphijn, R. and Van der Tuin, I. Eds. (2012). New Materialism: Interviews and Cartographies (pp. 48 – 71). Ann Arbor. Open Humanities Press.
Bennett, J. (2010). Vibrant Matter: A Political Ecology of Things. Durham: Duke University Press.
Braidotti, R. (2013). The Posthuman. Cambridge: Polity Press.
Braidotti, R. (2017). Four Theses on Posthuman Feminism // In Grusin, R. Anthropocene Feminism (pp. 21 – 48). Minneapolis: University of Minnesota Press.
Brassier, R. (2007). Nihil Unbound: Enlightenment and Extinction. London: Palgrave Macmillan.
Clough, P. T. (2009). The New Empiricism: Affect and Sociological Method. European Journal of Social Theory, 12(1): 43–61.
Deleuze, G. (1994). Difference and Repetition. London: Continuum.
Deleuze, G. (2004). The Logic of Sense. (C. Boundas, Ed. M. Lester, Trans.). London: Continuum.
Grant, I. (2006). Philosophies of Nature After Schelling. London and New York: Continuum.
Gottlieb, E. (2016). Romantic Realities: Speculative Realism and British Romanticism. Edinburgh University Press.
Haraway, D. (2007). When Species Meet. Minneapolis: University of Minnesota Press.
Harman, Gr. (2002). Tool-Being: Heidegger and the Metaphysics of Objects. Open Court Publishing.
Harman, Gr. (2010). Towards Speculative Realism: Essays and Lectures. Zero Books.
Harman, Gr. (2011). The Quadruple Object. Zero Books.
Harman, Gr. (2012). The Well-Wrought Broken Hammer: Object-Oriented Literary Criticism. New Literary History, Vol. 43, No 2 (Spring), 3 – 203.
Harman, Gr. (2018). Object-Oriented Ontology: A New Theory of Everything. Pelican Books.
Harman, Gr. 2018. Speculative Realism: An Introduction. Polity Press.
Hird, M. J. (2009). Feminist Engagements with Matter. Feminist Studies, 35, 2: 329 – 46.
Kirby, V. (2011). Quantum Anthropologies: Life at Large. Durham: Duke University Press.
Latour, B. (2004). Why has Critique Run out of Steam? Critical Inquiry, 30: 225 – 248.
Massumi, B. (2002). Parables for the Virtual. Movement, Affect, Sensation. Durham: Duke University Press.
Meillassoux, Q. (2008). After Finitude: An Essay On The Necessity Of Contingency (Ray Brassier, Trans.). London and New York: Continuum.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
