ПОКОЛЕНЧЕСКИЙ И МЕЖПОКОЛЕНЧЕСКИЙ ДИСКУРСЫ КАК КРАЕУГОЛЬНЫЙ КАМЕНЬ ПОВСЕДНЕВНОСТИ В ПРОЕКЦИИ ХУДОЖЕСТВЕННОЙ ЛИТЕРАТУРЫ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.18.2021.246987Ключові слова:
дискурс, меж-/поколенческий дискурс, поколение, повседневность, передача опыта, сохранение опыта, трансмиссия ценностейАнотація
Поколенческое и межпоколенческое взаимодействие присутствует в повседневной коммуникации и является основой любого социума, формируя, упорядочивая и поддерживая существование общества посредством накопления, охранения и передачи опыта и знаний от поколения к поколению в их ежедневном общении. Интеракция поколений практически ориентирована, она рационализирует действия индивидов в социуме, опираясь на здравый смысл ради сохранения потомства и трансформируя личностный опыт предшествующих поколений в объективное знание для последующих поколений. Это осуществляется в повседневном и обыденном взаимодействии разных поколений. Именно художественная литература вобрала и ярко демонстрирует не только насыщенность (меж)- и поколенческим дискурсом, но и его повседневный и вместе с тем жизненно необходимый характер. Художественная литература вобрала этот опыт и демонстрирует не только насыщенность меж- и поколенческим общением, но и его повседневный и вместе с тем жизненно необходимый характер. Наиболее заметна демонстрация повседневности меж- и поколенческого взаимодействия в произведениях, посвященных взаимоотношениям в семье, взрослению детей и внуков и в бытописательных произведениях.
Посилання
Beznyuk D.K. Povsednevnost: inkluzia istoricheskoi pamyati [The Everyday: inclusion of historical memory]. Istoricheskaya pamyat o Belarusi kak factor konsolidatsii obshchestva: materialy Mezhdunar. nauch.-prakt. konf., Minsk, Sept. 26-27, 2019 [Historical memory of Belarus as a factor of society consolidation: proceedings of the international scientific practical conf.]. Minsk, Sugart, 2019, P. 23-24. (in Russian)
Bolshoi Encyclopedicheskii slovar: philosophia, sotsiologia, religia, esoterism, politekonomia [Big Encyclopedic Dictionary: philosophy, sociology, religion, esoterism, poliical economy]. Minsk, MFCP, 2002, 1008 p. (in Russian)
Drozdova Yu. А. Diskursy povsednevnosti i affektov v tekste regionalnogo prostranstva (ne primere Volgogradskoi oblasti [Discourse of the everyday and affects in the text of regional space (on the example of Volgograd region]. Web: https://cyberleninka.ru/article/n/ diskursy-povsednevnosti-i-affektov-v-tekste-regionalnogo-prostranstva-na-primere-volgogradskoy-oblasti – Accessed: 20.05.2021. (in Russian)
D0%B5 Accessed: 10.05.2021.
Kravchenko A. I. Kulturologia: Slovar [Cultural Studies: Dictionary]. 2nd ed. Moscow, Akademicheskii proekt, 2001. 672 p. (in Russian)
Sidorov E. V. Ontologia diskursa [Discourse Antology]. Moscow, URSS. LKI publishers, 2008. 228 p. (in Russian)
Strukova T. G. Problema obydennosti v diskurse o literature [The problem of the everyday in literature discourse]. Web: http://www.vestnik.vsu.ru/pdf/phylosophy/2017/01/2017-01-06.pdf Accessed: 22.05.2021. (in Russian)
Tracy К. Povsednevnyi pazgovor. Stroenie I otrazhenie identichnosti / trans. From English [Everyday talk. Building and Reflecting Identities]. Kharkov, Gumanitarnyi centr publishers, 2015. 448 p. (in Russian)
Cherneiko L. O. Diskurs: yazykovaia realnost ili lingvisticheskaia mifologia? // Diskurs i stil: teoreticheskie i prikladnye aspekty: koll. monografia. Мoscow, Flinta: Nauka, 2014. P. 52-71. (in Russian)
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
