ПИСЬМО ПРО СЕБЕ У ВИМІРІ ПОВСЯКДЕННОСТІ: ДИНАМІКА, ВИКЛИКИ, ПЕРСПЕКТИВИ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.18.2021.246984Ключові слова:
письмо про Себе, побутовість, повсякденність, самопізнання, Дефо, Дідро, Бальзак, Шмітт, БобенАнотація
Стаття представляє дослідження дискурсу побутовості / повсякденності в письмі про Себе фікційного суб’єкта. Особлива увага приділена тексту-письму епохи Просвітництва. Дослідження засвідчує, що побутовість як міцний ґрунт самоствердження суб’єкта була відкрита саме завдяки ресурсам особистісного письма в романі XVIII ст., проте це відкриття стало втраченим заповітом тексту-письма епохи Просвітництва. Зміна картини побутового життя під впливом новітніх технологій не стає на заваді текту-письму. В динамічній картині повсякденності, яку пропонує нам ХХІ ст., письмо про Себе фікційного суб’єкта відкриває нові грані потужності дискурсу побутового життя для антропологічної лабораторії літератури. Положення проведеного дослідження ілюструються на матеріалі текстів: «Робінзон Крузо» Д.Дефо, «Черниця» Д.Дідро, «Спогади двох молодих дружин» О. де Бальзака, «Отрута кохання» Е.-Е. Шмітта, «Автопортрет у радіатора» К. Бобена.
Посилання
Avto-byo-hrafyia. K voprosu o metode. Tetrady po analytycheskoi antropolohy. № 1. (2001). pod. red. V. Podorohy. Moskva: Lohos.
Berher, P., Lukman, T. (1995). Sotsyalnoe konstruyrovanye realnosty: Traktat po sotsyolohyy znanyia. Per. E.Rutkevych. M.: «Medyum». http://evolkov.net/soc.psychol/Berger.P.Luckmann.T/index.html
Zaretskyi, Y. (2011). «Svydetelstva o sebe «malenkykh» liudei: novye іssledovanyia hollandskykh іstorykov. http://visantrop.rsuh.ru/article.html?id=1167089
Knabe, H. (1989). Dyalektyka povsednevnosty /http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Culture/Article/Knabe_DialPovs.php
Leleko, V.D. (2002). Prostranstvo povsednevnosty v evropeiskoi kulture. http://tik.spbguki.ru/scientfic/leleco_book_03/18. Lotman, Yu. M. (1994). Besedy o russkoi kulture: Byt і tradytsyі russkoho dvorianstva XVIII – nachala XIX vv. SPb.: Yskusstvo.
Lotman, Yu. M. (1975). «Dekabrіst v povsednevnoi zhyznі: Bytovoe povedenye kak іstorіkopsykholohycheskaia katehoryia». Lyteraturnoe nasledye dekabrystov: sb. / pod red. V. H. Bazanova, V. Э. Vatsuro. Lenynhrad: Nauka. S. 25–74.
Lotman, Yu. M. (1992). «Poеtіka bуtovoho povedenyia v russkoi kulture». Lotman Іzbrannуe staty: V 3-kh t. Tallynn: Aleksandra. T.1.
Shiuts, A. (1988). «Struktura povsednevnoho mуshlenyia: povsednevnoe mуshlenye kak sіstema konstruyruemыkh typov». Sotsyolohycheskye yssledovanyia. № 2. http://www.countries.ru/library/texts/shutz.htm
Balzac, Honoré de. Mémoires de deux jeunes mariées. Etudes de moeurs. Scènes de la vie privée. T. 2. http://www.biblioteca.org.ar/libros/168126.pdf
Bobin, Chr. (2000). Autoportrait au radiateur. Paris: Gallimard. 24. Versini, L. (1979). Le roman épistolaire. Paris: P.U.F.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
