«SILENT ALL THESE YEARS» АБО ПОСТАВАННЯ У БУДЕННОСТІ: ТОРІ ЕЙМОС ТА ЇЇ ПОЕТИКА ПОВСЯКДЕННОГО
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.18.2021.246961Ключові слова:
американська поезія, американська популярна музика, авторки- виконавиці, постмодернізм, фемінізм, поетика буденного, Торі ЕймосАнотація
Одним із визначальних культурних продуктів 1990-х років у царині західної популярної музики є пісня «Silent All These Years», створена американською авторкою-виконавицею Торі Еймос. З’являючись на початку десятиліття, текст стає етичним та естетичним втіленням актуальних на той момент чутливостей. Користаючись з ефективної співдії феміністських та постмодерністських стратегій, авторка мобілізує повсякдення, здійснюючи його інтелектуальну естетизацію. У фокусі уваги студії — способи «роботи» повсякденного на ліричному та музичному рівнях твору та вторська інтенція естетизації буденного. Важливою є взаємообумовленість матеріальних обставин створення пісні та її жанрової форми інді-балади, для якої визначальним стає іронічно-ігровий жест, котрий беззастережно підважує «героїчне». Гротесково-епатажним постає втілений «жіночий» досвід повсякдення, «жіночий» час загрожує поглинанням часу «прогресу», зазнають одомашнення елементи західного есхатологічного міфу й перепрочитується
архетипіка образу Русалоньки, урбаністичний щоденний словник прориває «високий» регістр. Інтенсифікаціяодноманітності, повторюваності та монотонності висвітлює й неіронічну потенцію вивільнення та осяння. Поетика повсякдення у Еймос, відтак, виявляється політично — в утвердженні непомітно-героїчного тривання/поставання у буденності на противагу одномоментній «непересічній» дії. Однією з надзвичайних можливостей такого поставання є можливість триваючого діалогічного, і завжди ризикованого, обміну.
Посилання
Boym, S. (2002). Obshchiye mesta: Mifologiya povsednevnoi zhizni. Moskva: NLO.
Schutz, A., & Luckmann, T. (2004). Struktury zhyttiesvitu (V. Kebuladze, Trans.). Kyiv: Ukrayinskiy Tsentr dukhovnoyi kultury.
Amos, T. (1992). Silent all these years. On Little earthquakes [CD]. Atlantic Records.
Amos, T., & Powers, A. (2005). Tori Amos: Piece by piece. London: Plexus.
Blanchot, M. (1987). Everyday speech (S. Hanson, Trans.). Yale French Studies, 73, 12-20. doi:10.2307/2930194.
Bloomfield, T. (1993). Resisting songs: Negative dialectics in pop. Popular Music, 12(1), 13-31. doi:10.1017/S0261143000005328.
Boak, S. (2015). Mother revolution: Representations of the maternal body in the work of Tori Amos. Popular Music, 34(2), 296-311. doi:10.1017/S026114301500029X.
Burns, L. (2000). Analytic methodologies for rock music: Harmonic and voice-leading strategies in Tori Amos’s Crucify. In W. Everett (Ed.). Expression in pop-rock music: A collection of critical and analytical essays (pp. 213-246). New York: Garland.
Burns, L. (2010). Vocal authority and listener engagement: Musical and narrative expressive strategies in the songs of female pop-rock artists, 1993-5. In M. Spicer & J. Covach (Eds.). Sounding out pop: Analytical essays in popular music (pp. 154-192). Ann Arbor: University of Michigan Press.
Burns, L., & Lafrance, M. (2002). Disruptive divas: Feminism, identity, and popular music. New York: Routledge.
Carson, M., Lewis, T., & Shaw S.M. (2004). Girls rock! Fifty years of women making music. Lexington: The University Press of Kentucky.
Cuddon, J.A. (1999). Ballad. In J.A. Cuddon & C.E. Preston. The Penguin dictionary of literary terms and literary theory (4th ed., pp. 71-75). London: Penguin.
Featherstone, M. (2007). Consumer culture and postmodernism (2nd ed.). Los Angeles: Sage.
Felski, R. (1989). Beyond feminist aesthetics: Feminist literature and social change. Cambridge: Harvard University Press.
Felski, R. (2000). The invention of everyday life. In Doing time: Feminist theory and postmodern culture (pp. 77-98). New York: New York University Press.
Heller, A. (1984). Everyday life (G.L. Campbell, Trans.). London: Routledge & Kegan Paul.
Highmore, B. (2002a). Everyday life and cultural theory: An introduction. London: Routledge.
Highmore, B. (2002b). Introduction: Questioning everyday life. In B. Highmore (Ed.). The everyday life reader (pp. 1-34). London: Routledge.
Hooper, G. (2012). A popular postmodern or a postmodern popular? International Review of the Aesthetics and Sociology of Music, 43(1), 187-207. doi:10.2307/41552767.
Huyssen, A. (1986). After the great divide: Modernism, mass culture, postmodernism. Bloomington: Indiana University Press.
Ingwersen, N., & Ingwersen, F. (1991). Splash! Six views of «The Little Mermaid»: A folktale / Disney approach [Corrected version]. Scandinavian Studies, 63(2), 149-152.
Kristeva, J. (1981). Women’s time (A. Jardine & H. Blake, Trans.). Signs, 7(1), 13-35. doi:10.1086/493855.
Lefebvre, H. (1987). The everyday and everydayness (C. Levich, Trans.). Yale French Studies, 73, 7-11. doi:10.2307/2930193.
Malawey, V. (2020). A blaze of light in every word: Analyzing the popular singing voice. Oxford: Oxford University Press.
Mayhew, E. (1999). Women in popular music and the construction of ‘authenticity’. Journal of Interdisciplinary Gender Studies, 4(1), 63-81.
Mayhew, E. (2001). The representation of the feminine, feminist and musical subject in popular music culture (Doctoral dissertation). University of Wollongong. Available from University of Wollongong Research Online.
McClary, S. (1991). Feminine endings: Music, gender, and sexuality. Minneapolis: University of Minnesota Press.
McClary, S. (2009). More pomo than thou: The status of cultural meanings in music. New Formations, 66, 28-36. doi:10.3898/newf.66.01.2009.
McDonald, C. (2016). Tori Amos as shaman. In K. Williams & J.A. Williams (Eds.) The Cambridge companion to the singer-songwriter (pp. 238-245). Cambridge: Cambridge University Press. Metzer, D. (2017). The ballad in American popular music: From Elvis to Beyoncé. Cambridge: Cambridge University Press.
Picardie, J. (1994, January 16). Kooky or what? London Independent: The Sunday Review Page. Retrieved from http://www.yessaid.com/int/1994-01-16_London_Independent.html.
Porter, J., Barlow, J., Johnson, G., Sams, E., & Temperley, N. (2001). Ballad. In S. Sadie & J. Tyrell (Eds.). The new Grove dictionary of music and musicians (2nd ed., Vol. 2, pp. 541-551). London: Macmillan.
Salvato, N. (2013). Cringe criticism: On embarrassment and Tori Amos. Critical Inquiry, 39(4), 676-702. doi:10.1086/671352.
She hit the big time with Cornflake Girl and Tori Amos has a kooky take on everything from fame to romance [Interview by F. Ryan]. (1998, May). She. Retrieved from http://www.yessaid.com/int/1998-05_She.html.
Tori Amos interview and live performance [Interview by D. Dye, Transcript]. (1992, May 18). World Café. Philadelphia, PA: WXPN.
Retrieved from http://www.yessaid.com/int/1992-05-18_World_Cafe_html.
Tori Amos’ track-by-track guide to Little earthquakes [Interview by R. Maril]. (2009, December 18). Rolling Stone. Retrieved from https://www.rollingstone.com/music/music-news/tori-amos-trackby-track-guide-to-little-earthquakes-188729/.
Weir, A. (2013). Home and identity: In memory of Iris Marion Young. In Identities and freedom: Feminist theory between power and connection (pp.45-61). Oxford: Oxford University Press.
Whiteley, S. (2000). Authenticity, truthfulness and community: Tori Amos, Courtney Love, P.J. Harvey and Björk. In Women and popular music: Sexuality, identity and subjectivity (pp. 196-213). London: Routledge.
Whiteley, S. (2009). Who are you? Research strategies of the unruly feminine. In D.B. Scott (Ed.) The Ashgate research companion to popular musicology (pp. 205-220). Farnham: Ashgate Publishing.
Williams, K., & Williams, J.A. (2016). Introduction. In K. Williams & J.A. Williams (Eds.). The Cambridge companion to the singer-ongwriter (pp.1-7). Cambridge: Cambridge University Press.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
