А PHENOMENOLOGY OF THE FRONT LINE IN LITHUANIAN CONTEMPORARY CULTURAL LANDSCAPE

Анотація

У полі литовських культурних та політичних медіа наразі формуються дискурси гібридних та культурних війн. Водночас, важливість одного з дискурсів зумовлена історичним концептом екзистенційного виживання та пов’язана з суттєвим феноменом передової лінії, фронту яка перебуває у постійному русі. Вона могла бути явищем останніх двох століть, пов’язаним з російською агресією та кризами східноєвропейських розподілів та присмерків Просвітництва, досвідом окупації, що потребує постійного усвідомлення потреби в обороні або опорі. Цей феномен також пронизує мислення та прозріння литовців у ХХІ столітті, що додає повсякденному життю не лише пандемійний вимір, а й наявність передової лінії гібридних та історичних війн. Це засвідчує низка кодів «дискурсу повсякдення» — лейтмотиви повернення та продовження історії. Перший пов’язаний з Січневим Повстанням (1863 року) та його ватажками, чиї останки, таємно поховані царським урядом, не так давно вийшли на світло через сковзання схилів гори Гедімінаса. Символ братерства литовських та польських християн щодо їхньої ідентичності та віри — код зламаного хреста – нагадує про значущість цього повстання. Другим істотним символом передової лінії фронту, глибоко закарбованим у свідомість литовців, стала лінія Манергайма, оборонна стратегія фінського фельдмаршала, який зупиняв наступ Радянської Росії. Вона розповідає про окупацію країн Прибалтики у 1940 р., про кращий на той момент варіант опору окупації, яка була катастрофічною для державності. Третій код виражає опір, парадигматичний контакт прибалтійської самості з мороком, і драматургію архетипів. Він є виразом процесу опору та прориву, коли догми радянської ідеології були відкинуті як анахронічні. Метою прориву також було «розчинення» передової лінії фронту на трансцендентний ландшафт, культурний феномен, що має силу та виміри «іншого простору». Нині значення передової лінії, що повертається (четвертий код) має те саме значення — захист державності від Росії, яка у ХХІ- му столітті привернула увагу через напади на Грузію та Україну, окупацію Криму та війну у Донбасі. Литовські президенти, політики, журналісти, кінорежисери та письменники реагують на цю ситуацію своїми творами (Д.Грібаускайте, Г. Науседа, В. Адамкус, В. Ландсбергіс, Е. Якідайтіс, Й. Огман, В. та Й. Вальнусайтіс, Д. Панцеровас, Р. Богданас). Ця передова лінія фронту продовжує боротьбу бійців опору — партизан (A.Крауяліс), включно з тими, кого визнали очільниками Литви (Й. Жемайтіс–Витаутас, A. Раманаускас–Ванагас) за відновлення литовської державності, консолідацію та підтримку інших народів, що стали жертвами російської агресії. Слід зауважити, що ця атака у формі інформаційної гібридної війни відбувається і сьогодні, намагаючись зв’язати опір Литви окупації з глобальною катастрофою Голокосту. Починаючи з «Зимової війни» (1939–1940), «війни після війни» у литовських лісах (1944–1953) до україно-російської війни (2014 і далі) феномен передової лінії фронту й особливо лінії Манергайма – це явища, глибоко вкорінені у свідомість литовців. Вони находять вираз мовами різних мистецтв, пробуджуючи об’ємність бачення, безкінечність, крах залізних та духовних мурів, вічність життєво-важливих кліток мінімалізму та семантичних кодів трансцендентального ландшафту у кінематографі та літературі, велич прибалтійської глибини мінімалізму (A. Пярт, Б.Кутавічюс) в музиці.