MUNDANE SCIENCE FICTION: УТРАТА МРІЙ ЧИ ЗРІЛІСТЬ?
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.18.2021.246854Ключові слова:
американська література, наукова фантастика, скептична наукова фантастика, Кім Стенлі Робінсон, «фантастика близького прицілу»Анотація
Термін «mundane science fiction» (MSF, земна, повсякденна, скептична наукова фантастика) виник у 2004 р. завдяки маніфесту Джеффа Раймона та його анонімних співавторів, які закликали повернути фантастику від мрій про далекий космос до сучасної наукової парадигми. Маніфест «скептиків» дозволив окреслити піджанр наукової фантастики, де дія відбувається у близькому майбутньому на Землі або в межах Сонячної системи, відсутні міжзоряні подорожі або контакти з інопланетянами, пропонується правдоподібне використання або розширення існуючих технологій і науки. У радянській літературі подібний жанр називався «фантастикою близького прицілу». «Скептики» залучають до цього піджанру і твори кіберпанку, антиутопії, романи-попередження. Вивчення mundane science fiction свідчить, що антропологічний поворот відбувається і в царині ніби віддаленої від повсякдення фантастики: спостерігається втрата метафоризму та алегоризму, архетипної основи, відмова від ескапізму, просвітницького утопізму, оптимістичної віри в прогрес, романтики індустріальної експансії на користь більш реалістичного сприйняття людства та його вірогідних шляхів розвитку. У контексті американської національної культурної міфології, передусім міфу про фронтир, MSF розглядається як відмова від ідеологеми «космос як останній фронтир».
Посилання
Krynytsʹka, N. I. (2017). Mifolohiya frontyru v suchasniy amerykansʹkiy naukoviy fantastytsi na prykladi literatury ta kinomystetstva: Vol. Vypusk 76. (Seriya «Filolohiya»). (, pp. 23–29). Visnyk Kharkivsʹkoho natsionalʹnoho universytetu imeni V.N. Karazina.
Toman, N. (1965). Neyzvestnaya zemlya (p. 240). Molodaya hvardyya.
Ad Astra. Dir. Gray (J. 2019). 20th Century Fox. DVD.
Brekhus, W. (2000). A Mundane Manifesto. (Journal of Mundane Behavior, pp. 89–106).
Calvin, R. (2009). Mundane S 101. (pp. 13–16). Ritch Calvin. http://www.sfra.org/sfra-review/289.pdf
Cokinos, C. (2010, July). Instead of Suns, the Earth: Another Kind of Science Fiction. Orion Magazine; Orion. ttps://orionmagazine.org/article/instead-of-suns-the-earth1/
Le Guin U. (1969). The Left Hand of Darkness: Introduction. (2021). Penguin.com. https://www. penguin.com/ajax/books/excerpt/9780441007318
Lea R. (2015, August 7). Science fiction: the realism of the 21st century. The Guardian. https:// www.theguardian.com/books/2015/aug/07/science-fiction-realism-kim-stanley-robinson-alistairreynolds-ann-leckie-interview#:~:text=By%20 definition%2C%20Leckie%20continues%2C%20 science
Robinson, K. S. (2015). Aurora. Onlinereadfreenovel. com. https://onlinereadfreenovel.com/kim-stanley-robinson/page
Rucker, R. (2007, July 16). On Mundane SF. http://www.rudyrucker.com/blog/2007/07/15/on-mundane-sf/
Ryman, G. (2007). Take the Third Star on the Left and on til Morning! New York Review of Science Fiction. http://mundane-sf.blogspot.com/2007/09/take-third-star-on-left-and-on-til.html.
Ryman G., et al. (2004). The Mundane Manifesto. SFGenics: Notes on Science, Fiction, and Science Fiction. https://sfgenics.wordpress.com/2013/07/04/geoff-ryman-et-al-the-mundane-manifesto/
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
