ЛІТЕРАТУРНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ СТРАХУ У ДИСКУРСІ ПОВСЯКДЕННОСТІ РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ 1930-Х РОКІВ (НА ПРИКЛАДІ РОМАНУ «СТРАХ» ОЛЕНИ ЗВИЧАЙНОЇ)

Автор(и)

  • Леся Демська-Будзуляк докторка філологічних наук, старша наукова співробітниця відділу теорії літератури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Україна https://orcid.org/0000-0003-3463-387X

DOI:

https://doi.org/10.32589/2411-3883.18.2021.246823

Ключові слова:

страх, повсякдення, ідентичність, практики залякування «homo Sоvieticus», естетика страху, Олена Звичайна

Анотація

Стаття присвячена дослідженню художньої репрезентації впливу феномену страху на формування ідентичності «радянської людини» («homo Sovieticus») у повсякденних практиках 1930 - х років. Особливістю феномену страху зазначеного періоду є його персоналізація, коли у колективній уяві він чітко пов’язується з певними особами. Щоденність, сформована досвідом страху, витворює й специфічну естетику песимізму й фізичного занепаду. Така естетика різко контрастує із усталеними канонами краси та оптимізму соціалістичного реалізму. Дослідження здійснено у контексті студій пам’яті та ідентичності з використанням методології дискурс-аналізу. Ілюстративним матеріалом статті обрано роман «Страх» діаспорної письменниці Олени Звичайної. Як додатковий джерельний матеріал використано інших свідків сталінських репресій 1930 - х, – спогади «По обрію життя» музикознавця Валер’яна Ревуцького та щоденник «Дар Евдотеї» письменниці Докії Гуменної.

Посилання

Baberovski, Y. (2007). Chervonyy teror. Istoriya stalinizmu (O. Mayevsʹkyy, Per.). Kyyiv: K.I.S.

Zvychayna, O. (1957). Strakh (T. 2). London: Ukrayinsʹka vydavnycha spilka.

Humenna, D. (2004). Dar Evdoteyi. Ispyt pamʺyati. Kyyiv: Dnipro.

Danylenko, V., Laas, N., & Smolʹnitsʹka, M. (2015). Sotsialʹni transformatsiyi v Ukrayini: pizniy stalinizm i khrushchovsʹka doba. (V. Danylenko, Red.). Kyyiv: Instytut istoriyi Ukrayiny AN Ukrayiny.

Leontʹev, D. (2004). K typolohyy zhyznennykh myrov. Vtoraya Vserosyyskaya nauchno-praktycheskaya konferentsyya po kzystentsyalʹnoy psykholohyy: materyaly soobshchenyy.

Polishchuk, YA. O. (2011). Reviziyi pamʺyati: literaturna krytyka. Lutsʹk: PVD «Tverdynya».

Pukhonsʹka, O. (2018). Literaturnyy vymir pamʺyati: monohrafiya. Kyyiv: Akademvydav.

Pukhonsʹka, O. (2020). STUDIYI PAMʺYATI V SUCHASNOMU LITERATUROZNAVSTVI: UKRAYINSʹKYY KONTEKST. Ukrayinsʹke literaturoznavstvo, 0(85). https://doi.org/10.30970/uls.2020.85.3129

Revutsʹkyy, V. (1998). Po obriyu zhyttya. Spohady. Kyyiv: «Chas». Fyllyps L.,

Yorhensen M. (2008). Dyskurs analyz. Ystoryya y metod (A. Kyselʹovoy, Per.). Kharʹkov: Yzd-vo Humanytarnoho Tsentra.

Fytspatryk, SH. (2008). Povsednevnyy stalynyzm. Sotsyalʹnaya ystoryya sovet·skoy Rosyyv 30-e hody: horod. (L. YU. Pantyna, Per.). Moskva: ROSSPÉN.

Assmann, A. (2012). Wprowadzenie do Kulturoznawstwa. Podstawowe terminy, probłemy, pytania. tłum. (A. Artwińska & K. Różańska, Per.). Poznań: Wydawnictwo Nauka i Innowacje(in Polish).

Hall, S. (1996). Modernity: an introduction to modern societies. Cambridge: Blackwell.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-12-13

Номер

№ 18 (2021)

Розділ

Статті

Ліцензія

1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.

2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.

3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.

4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.

5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.

6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.

7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.

8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.

9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.

10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.

11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.