МУЗЕЄФІКАЦІЯ ПОВСЯКДЕННЯ: ПОБУТ ЯК ПРОСТІР ПАМ’ЯТІ ПРО ЕПОХУ, ЩО ПІШЛА
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.18.2021.246709Ключові слова:
дискурс повсякдення, Дубравка Уґрешич, музеєфікація, ностальгія, хорватська літератураАнотація
Статтю присвячено художньому і філософському осмисленню побуту комуністичної епохи у романі Дубравки Уґрешич «Музей беззаперечної капітуляції» (Muzej bezuvjetne predaje, 1996). Основну увагу приділено процесу музеєфікації елементів побуту держав колишнього Східного блоку (передусім СФРЮ, СРСР), тобто перетворення матеріальних слідів комуністичного минулого на музейні експонати. В умовах культурних і політичних зрушень розкривається меморіальний і символічний потенціал побуту епохи, що пішла. Так, матеріальна культура вчорашнього повсякдення підноситься над своїм утилітарним призначенням і наділяється новими функціями: викликання спогадів, навіювання ностальгії, утвердження ідентичності, передусім югославської ідентичності персонажів роману: еміґрантів, біженців, екзилантів та азилантів. Письменниця подає художню репрезентацію цих процесів, звертаючись до знакового для постмодерної культури образу музею. У статті з’ясовуються особливості концепції музею Дубравки Уґрешич. З одного боку, виявлено настанову на деконструкцію громадського музею як утілення когерентного метанаративу офіційної історії, а з іншого – на формування альтернативного музейного простору, представленого приватними колекціями побутових дрібниць, міськими сміттєзвалищами та блошиними ринками.
Посилання
Popescu, M. (2007). Imaging the Past: Cultural Memory in Dubravka Ugresic’s the Museum of Unconditional Surrender . Studies on the Novel, 39, 336–356.
Scribner, C. (2003). Requiem for Communism. MIT Press.
Ugrešić, D. (2001). Konfiskacija pamćenja. oocities.org. http://www.oocities.org/yu_leksikon/konfis.html
Bonamy, Z. (2020). Kak chytat’ y ponymat’ muzey. Fylosofyya muzeya. Flybusta. Knyzhnoe bratstvo.https://flibusta.site/b/597861/read
Hyuyssen, A. (2018). Behstvo ot amnezyy. Muzey kak massmedya. Zhurnal «Yskusstvo»
– Vse o poslednykh tendentsyyakh sovremennoho yskusstva. https://iskusstvo-info.ru/
begstvo-ot-amnezii-muzej-kak-massmedia/.
Zerubavel’ , Ya. (2011). Dynamyka kollektyvnoy pamyaty. Ymperyya y Natsyya v Zerkale Ystorycheskoy Pamyaty: Sbornyk Statey, 10–29.
Ugreshych, D. (2020). Muzey bezumovnoyi kapitulyatsiyi; per. z khorv. Andriya Lyubky. Knyhy - XX.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
