«ЙОКНАПАТОФА» ВАЛЕРІЯ ШЕВЧУКА ТА ВОЛОДИМИРА ДРОЗДА ЯК ТОПОС «ВТРАЧЕНОГО РАЮ»: МОДЕЛЮВАННЯ «МАЛОЇ БАТЬКІВЩИНИ»
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.17.2020.221843Ключові слова:
Йокнапатофа, «втрачений рай», топоси, житомирський текст, поліський текст, ідентичністьАнотація
У центрі уваги дослідниці – наративи «малої батьківщини» (з проекціями на світову літературу) українських письменників-шістдесятників: житомирський текст Валерія Шевчука та поліський текст Володимира Дрозда – з їхніми топосами, геоментальними моделями, проекціями на «образи свідомості». Йдеться про художню топографію топосів метафоричного наповнення «землі обітованої», «Кастальського джерела», «втраченого раю» (через розгортання вектору сім’я/родина – оселя/дім – вулиця/юрба – околиця/передмістя/місто, дорога, ключовим у якому є топос дому), які вибудовують модель сприйняття світу й себе у цьому світі. У фокусі дослідження – художня репрезентація національної ідентичності у її регіональних варіантах як локальної автентичності, спроектованої на візію «великої України» (колективна та індивідуальна ідентичність
у її соціокультурних виявах). Це дає можливість дослідити етно-національні текстові проекції ідентичностей у художньому дискурсі. Простежено, як із допомогою поетики локального простору цим прозаїкам вдалося художньо відтворити візію України у її розмаїтих часопросторових векторах, спроектувати «колективний портрет» української людини з її самобутньою ідентичністю.
Посилання
Antofijchuk V. Yevanhel’s’ki obrazy v ukrains’kij
literaturi KhKh stolittia: Monohrafiia/Volodymyr
Antofijchuk. Chernivtsi: Ruta, 2001. – 335 s. (in
Ukrainian).
Horodniuk N. Znaky neobarokovoi kul’tury Valeriia
Shevchuka: Komparatyvni aspekty»/Natalia Horodniuk.
Kyiv: Tvim inter, 2006. – 216 s. (in Ukrainian).
Drozd V. Maslyny. Istoriia odniiei dushi/Volodymyr
Drozd//Vitchyzna. – 1967. – №2. – S. 72-105. (in
Ukrainian).
Yl’yn V. V. Fylosofskaia antropolohyia: uchebnoe
posobye / V. V. Yl’yn. – M.: KDU, 2006. – 232 s. (in
Russian).
Zhulyns’kyj M. Na samotyni z Bohom/Mykola
Zhulyns’kyj// Volodymyr Drozd. Lystia zemli.
Knyha I. Uporiadnyk Iryna Zhylenko/Biblioteka
Shevchenkivs’koho Komitetu. – K.: Vydavnychyj
dim «Kyievo-Mohylians’ka akademiia», 2009. – S.
-35. (in Ukrainian).
Kuzyn Y. Masky sub’ekta: Stratehyy sotsyal’noj ydentyfykatsyy/
Y. V. Kuzyn. – SPb: Yzd-vo Sankt-Peterburhskoho
unyversyteta, 2004. – 310 s. (in Ukrainian).
Minakov M. A. Istoriia poniattia dosvidu //
Mykhajlo Minakov. – K.: PARAPAN, 2007. – 380
s. (in Ukrainian).
Tarnashyns’ka L. Khudozhnia halaktyka Valeriia
Shevchuka. Postat’ suchasnoho ukrains’koho
pys’mennyka na tli zakhidnoievropejs’koi literatury
/ Liudmyla Tarnashyns’ka. – K.: Vyd-vo im. Oleny
Telihy, 2001. – 224 s. (in Ukrainian).
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
