ІДЕНТИЧНІСТЬ ЯК ДЕРИВАТ ЧАСОПРОСТОРУ: РОМАН МАРКА ГЕДДОНА «ДЕЛЬФІН» (2019)
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.17.2020.221823Ключові слова:
Вільям Шекспір, Марк Геддон, ідентичність, часопростір, переміщення, плинність, роман виховання, фемінізм, геопоетика, екопоетикаАнотація
У статті розглядається феномен становлення ідентичності персонажів роману сучасного англійського письменника М.Геддона «Дельфін» (2019) як продукту часопросторових переміщень. Твір можна назвати постмодерністською фантазією за мотивами трагікомедії В.Шекспіра «Перікл, цар Тірський». Геддон буквально втілює у своєму романі сучасне розуміння ідентичності, що на противагу есенціалістському погляду, вважає цю категорію непостійною, рухливою та фрагментарною. Аналізуються причини, з яких, на погляд авторки, прозаїк ХХІ ст. звернувся до маловідомого драматичного твору Шекспіра. Ідентичнісні аспекти висвітлені через жанрову призму роману виховання, феміністичні переконання письменника, його явлену у творі увагу до геоглобалізаційного та екопоетикального дискурсів сьогодення. Розглянуто «поетику ідентичнісної
плинності», яка дозволяє персонажам вільно перетікати одне в одне, долаючи кордони часу, простору і гендеру. Зроблено висновок про значний потенціал топо– і геопоетики для дослідження проблем ідентичності з позицій сучасності.
Посилання
Аникст А.А. Статьи и примечания // Шекспир У. Полное собрание сочинений в 8 томах. Т.7. – М.: Искусство, 1960. – С.819-815.
Кабанова И. Геокритика и современньїе подходьі к художественному пространству в литературе // Миргород. Международньїй филологичес
кий журнал. 2018, №1(11). – Lausanne-Siedlce.
– С. 39-52.
Auge M. Non-Places: Introduction to an anthropoly of Supermodernity. Transl. by John Howe. L.: 1995
Haddon M. The Porpoise. – N.Y.: Doubleday, 2019. – 305 p.
Hall S. Introduction: Who Needs “Identity”? // Questions of Cultural identity. L.: Sage. – 1996. – P.1-17.
Harraway D. When Species Meet. – Minneapolis: Univ. of Minnesota Press, 2008. – 402р.
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
