ПРОСТІР ВЛАСНОГО ІМЕНІ: МОВОЗНАВЧИЙ ТА ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ КОНТЕКСТ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.17.2020.221821Ключові слова:
власне ім’я, літературна антропонімія, внутрішня форма (О. Потебня), інтертекстуальність (Ю. Кристева), інтерпретація, онтологічний, епістемологічнийАнотація
У статті висвітлюється пізнавальний потенціал літературного антропоніму, який
актуалізується у добу інформаційного суспільства/суспільства знань. Акцентується необхідність методологічного зближення й активної взаємодії мовознавства та літературознавства для поглибленого наукового осмислення цього феномену. Саме тому особлива увага приділяється ґенезі мовознавчих (Потебня, Лосєв, Соссюр, Вітгенштайн) та літературознавчих (Флоренський, Бахтін, Кристева) підходів до проблеми власного імені. Мовознавчий напрямок розглядається в контексті взаємозв’язку з філософською
лінгвістикою. Такий методологічний синтез уможливлює різнобічний підхід до проблематики простору власного імені. Зокрема аналізуються основні положення праці О. Потебні «Слово і міф» й відзначається плідність їх використання для вивчення літературного імені. Висвітлюються певні положення доробку мовознавця В. Д. Вітні, котрі були використані й розвинуті Ф. де Соссюром. Вони увійшли до посмертного
видання „Курсу загальної лінгвістики”, де вчений окреслив новий семантичний вимір мовознавства. Простір власного імені досліджується також у системі координат літературознавчого аналізу художнього тексту. Увага приділяється інтертекстуальному потенціалу літературного антропоніма, оскільки не лише окремі мотиви та сюжети включаються у процес інтертекстуальності, а й окремі імена, особливо коли
вони мають ознаки прецедентності. Вивчення епістемологічного досвіду тлумачення імені слугує теоретико-методологічним підґрунтям для концептуалізації проблеми значення як власного імені взагалі, так і літературного антропоніма зокрема. Це
відкриває нові горизонти для поглибленого дослідження поетики простору.
Посилання
Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества: сб. избр. тр. – Москва: Искусство, 1979. – 423 с.
Бахтин М. М. Слово в романе / М. М. Бахтин. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет. – Москва: Худож. лит., 1975. – С. 504.
Вітгенштайн Л. Філософські дослідження Tractatus logico-philosophicus. – Київ: Основи, 1995. – 311 с.
Горенко О.П. Антропонімічний вимір американського романтизму: Монографія / Інститут філології КНУ ім. Т. Шевченка. – Київ: ТОВ «Пан Тот», 2008. – 312 с.
Кристева Ю. Бахтин, слово, диалог и роман // Диалог. Карнавал. Хронотоп. URL:https://zar-literature.ucoz.ru/magistratura/kristeva_ju-bakhtin-slovo-dialog_i_roman.pdf.
Лосев А. Ф. Вещь и имя / Избранные работы, переводы, беседы, исследования, архивные материалы. – Санкт-Петербург: Алетейя, 1997. – С. 168-245.
Лосев А. Ф. Философия имени / Из ранних произведений – Москва: Правда, 1990. – С. 11-192.
Лосев А.Ф. Специфика языкового знака в связи с пониманием языка как непосредственной действительности мысли // Лосев А. Ф. Знак. Символ. Миф: труды по языкознанию. – Москва: Изд. Моск. ун-та, 1982. – С. 92-113.
Мітосек З. Структуралістські орієнтації в літературознавчих дослідженнях / Література. Теорія. Методологія: зб. наук. ст – Київ: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006. – С. 198-215.
Мругальський М. Деконструкція – постструктуралізм – деконструктивізм / Література. Теорія. Методологія: зб. наук. ст. – Київ: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006. – С. 333-377.
Потебня А. А. Слово и миф – Москва: Правда, 1989. – 282 с.
Соссюр Ф. де. Курс загальної лінгвістики – Київ: Основи, 1998. – 324 с.
Флоренский П. Имена. – Москва: ООО “Издательство АСТ”; Харьков : Фолио, 2001. – 336 с.
Чаплеєвич Е. Діалогічне мислення Михайла Бахтіна / Література. Теорія. Методологія: зб. наук. ст.– Київ: Вид. дім ”Києво-Могилянська академія”, 2006. – С.176-197
Шари-Мативецька Є. Мовлення і література. До проблеми теорії мовлення Джона Л. Остіна / Література. Теорія. Методологія: зб. наук. ст. – Київ: Вид. дім ”Києво- Могилянська академія”, 2006. – С. 235-271.
Якобсон Р. В поисках сущности языка / Семиотика: антология. – Москва: Академ. Проект ; Екатеринбург: Деловая книга, 2001. – С. 111-126.
Whitney W. D. The Life and Growth of Language: An outline of Linguistic science. [Електронний ресурс] Режим доступу https://books.google.com.ua/books?id
=rglZAAAAMAAJ&printsec=frontcover&source=gbs_book_other_versions_r&redir_esc
=y#v=onepage&q&f=false
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
