ТІЛО ВІЙНИ І МЕЖІ ХУДОЖНОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.16.2019.187486Ключові слова:
Б. Жолдак, С. Жадан, В. Рафєєнко, війна, кризова ідентичність, гротеск, метонімія, тілесністьАнотація
У статті проаналізовано особливості функціонування тілесної образності в сучасній українській воєнній прозі: кіноповісті Богдана Жолдака «УКРИ», романі Сергія Жадана «Інтернат» та романі «Довгі часи» Володимира Рафєєнка. Виокремлено типологію авторських художніх досвідів передачі поетики тілесності, художня експлікація якої поєднує реалістичні та метафізичні параметри. Найрізноманітніші смислові варіанти художньої текстуалізації тілесності рельєфно прочитуються у гротескно-карнавальних (Б. Жолдак), конвульсивно-порогових (С. Жадан), шизофренічних (В. Рафєєнко) художніх дискурсах.
Серед найприкметніших рис стилю Б. Жолдака акцентовано на «візуальній дотепності», специфіці «гротескного бачення», використанні гротескно-карикатурної тілесності. Головний герой роману С. Жадана «Інтернат» визначений як персонаж із кризовою ідентичністю, що знаходить свою символічну експлікацію у його хворій тілесності: він погано бачить, має скалічену руку і хворе серце. Характер тілесності у творі кваліфіковано як такий, що носить здебільшого метонімічний характер. Абсурдість і безумство війни, що виступає основною темою роману В. Рафєєнка «Довгі часи», знаходить адекватне втілення у контексті семантики хворого тіла, шизофренічної образності, закріпленої у специфіці передачі просторового переміщення тіл як метафори символічної смерті/ відродження.
Посилання
Dyurkgeym E. Samoubiystvo. Sotsiologicheskiy Etyud /Per, s fr. s sokr.; Pod red. V. A. Bazarova. – M.: Mysl', 1994. – 399 s. (in Russian).
Zhadan Serhiy. Internat. – Chernivtsi: Merydian Chernovits, 2017. — 224 s. (in Ukrainian).
Zholdak Bohdan. Ukry . – K.: A-ba-ba-ha-la-ma-ha, 2015. [Elektronnyy resurs] – Rezhym dostupu: https://bukva.mobi/bogdan-gholdak-ukri.html (in Ukrainian).
Entsyklopediya symvoliv, znakiv, emblem. – M .: Astrel’.Mif, 2002. – 556 s. (in Russian).
Kotsarev Oleh. Viyna stala dlya literatury y shansom, y ryzyky [Elektronnyy resurs] / Oleh Kotsarev. – Rezhym dostupu: https://gazeta.ua/articles/culture/_vijna-stala-dlya-literaturi-i-shansom-i-rizikom-oleg-kocarev/819827 (in Ukrainian).
Petrovs’kyy-Shtern Y. Vtilene Vidrodzhennya: narysy pro Bohdana Zholdaka [Elektronnyy resurs] / Yokhanan Petrovs’kyy-Shtern // Ukrayina moderna. – 11.01.2019. – Rezhym dostupu : http://uamoderna.com/event/bogdan-zholdak (in Ukrainian).
Podporyn I. Ontologicheskaya beschelovechnost’ voyny [Elektronnyy resurs] – 20/07/2015. – Rezhym dostupu: http://left.by/archives/6404 (in Russian).
Rafeyenko Volodymyr. Dovhi chasy / Per z ros. M. Kiyanovsʹkoyi. – K .: Vydavnytstvo Staroho Leva, 2017. – 272 s. (in Ukrainian).
Sanchenko A. Proza Viyny [Elektronnyy resurs] / Anton Sanchenko // «Tyzhden’» № 12 (592) 29 sichnya, 2019. — Rezhym dostupu: https://tyzhden.ua/Culture/225803 (in Ukrainian).
Shchur M. Serhiy Zhadan vidkriv u Prazi ukrayinsʹku prohramu na naybilʹshomu Knyzhkovomu yarmarku Skhidnoyi Yevropy [Elektronnyy resurs] / Mariya Shchur // Radio Svoboda. – 10. 05. 2019. – Rezhym dostupu: https://www.radiosvoboda.org/a/29933504.html?fb_comment_id=2371923602871344_2376854682378236 (in Ukrainian).
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
