ТІЛЕСНІСТЬ У РОМАНІ МО ЯНЯ «ВЕЛИКІ ГРУДИ ШИРОКІ СІДНИЦІ»
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.16.2019.187480Ключові слова:
Мо Янь, ідея, конфлікт, тілесність, безсвідоме, тропи, історичний пластАнотація
У романі Мо Яня «Великі груди широкі сідниці» 1996 р. тропами (метафори, порівняння, епітети, персоніфікація) розкривається тілесність, що утворює емоційний настрій чуттєвості, та на поетикальному рівні формує пафос загальності та вічності природнього біологічного й трансцендентно онтологічного людського життя. За допомогою тілесних тропів письменник реалізовує ідеї. Антигуманні ідеї революційного абсурду простежуються в історичному пласті реальних подій Китаю 2 пол. ХХ ст. Ідея безсвідомості тілесного на рівні колективного безсвідомого та індивідуального безсвідомого відзеркалюється у конфліктах, художніх образах, проблематиці. Безвідомість домінує над антигуманністю, що дозволяє героям підійти до мудрості: абсолютної цінності людського життя у будь-яких ситуаціях.
Посилання
Bart R. Telo v kynematohrafe. Bart i Danei. Rezhym dostupa : cineticle.com/chapters/1399-barthesetdaney.html
Bulhakov M. Sobache serdtse . Rezhym dostupa : rushist.com/index.php/rus-literature/3084-bulgakov-sobache-serdtse-polnyj-tekst
Kovaliv Yu. I. Literaturoznavcha entsyklopediia: u 2 t. K. : VTs Akademiia, 2007.
Merlo-Ponty M. Fenomenolohyia vospryiatyia. SPb. : Nauka; Yuventa, 1999. 605 s.
Mo Yan Bolshaia hrud, shyrokyi zad. SPb. : Amfora. TYD Amfora, 2013. 831 s.
Ostryi M.V. Problema telesnosty v proyzvedenyiakh F. Kafky y U. Berrouza: ontolohycheskyi aspekt. // Nauka. Tvorchestvo: Materyaly molodёzhnoi nauchnoi konferentsyy Samarskoho munytsypalnoho unyversyteta Naianovoi, 27 aprelia 2005 h. Samara, 2005. S. 69-74.
Rudnev V. P. Entsyklopedycheskyi slovarʼ bezumyia. M. : Hnozys, 2013. 560 s.
Fuko M. Volia k istyne: po tu storonu znanyia, vlastʼ i seksualnostʼ. Rezhym dostupu : https://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Culture/.../07.php
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
