ТРАНСЦЕНДЕНТНІСТЬ ТІЛЕСНОГО У ТВОРІ Р. П. ДЕ АЙАЛИ «РОМАНИ ПРО УРБАНО ТА СІМОНУ»
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.16.2019.187469Ключові слова:
трансцендентність тілесного, ґендер, маскулінність, дискурс тілесностіАнотація
Досліджено відображення у корпоральному вимірі тексту Р. П. Айали набутої тілесності, що безпосередньо позначається на ідентичності персонажа, на її пошуці чи втраті. Розглянуто питання перманентності ґендеру з позицій біологічного детермінізму. Проаналізовано парадигми маскулінного та фемінного в культурі доби іспанського модернізму.
Посилання
Kapeliushna M. Koncept «maskulinnogo» v romani «Medovyi misyac, girkyi misyac» R.P. de Ajaly [The concept of "masculinity" in R. P. de Ayala's novel "Honeymoon, Bittermoon"]. Kyiv, Literary Studies, 2017. – Issue 1 (48), p. 1. – 304 p. (in Ukrainian).
Adelson L. A. Making Bodies, Making History. Feminism and German Identity. Lincoln, university of Nebraska Press, 1993. – 197 р.
Amoros A. La novela intelectual de Ramón Pérez de Ayala // Gredos. –Madrid, 1972. – 499 p.
Ayala R. P. de Las novelas de Urbano y Simona // Alianza, D.L. – Madrid, 1973. – 352 p.
Ayo A.A . El amor imposible: el hombre, la mujer y otras ficciones en “Luna de miel, luna de hiel” y “Los trabajos de Urbano y Simona” de Ramón Pérez de Ayala // Bulletin of Hispanic Studies. – Liverpool, 2005. – Vol. 82. – № 4. – p. 411–546
Fernández-Medina N, Truglio M. Modernism and the Avant-garde Body in Spain and Italy // Routledge. – New York, 2016. – 262 p.
Lazo L. E. Introducción a “Luna de miel, luna de hiel” // Editorial Arte y Literatura. – La Habana, 1979. – 402 p.
Marañón G. Ensayos sobre la vida sexual // Espasa-Calpe. – Madrid, 1972. – 621 p.
Solís S. El antifeminismo de Pérez de Ayala // Los Cuadernos del Norte: Revista cultural de la Caja de Ahorros de Asturias. – 1980. – Nº 2. – 85 p.
Vives J.L. The Instruction of a Christian Woman // The University of Chicago Press. – Chicago, 2000. – 343 p.
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
