«УЛІССІВ» МОТИВ ТІЛЕСНОСТІ У «МЬОРФІ» С. БЕККЕТА І «ТИХ, ХТО ОСПІВУЮТЬ ЛАЗАРЯ...» Ф. О’БРАЙЄНА
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.16.2019.187447Ключові слова:
Джеймс Джойс, карнавальність, метемпсихоз, пуповина, Семюел Беккет, серце, тіло, Фленн О’БрайєнАнотація
Мотив тілесності по-різному проявляється у романах. При цьому С. Беккет і Ф. О’Брайєн переймають карнавальну тілесність «Уліссу» Дж. Джойса. В «Уліссі», який автор називав «епосом людського тіла», мотив тілесності має сюжетотвірну функцію: внутрішнє психічне життя головних героїв виражається через тіло. У романі «Мьорфі» мотив тілесності переломлюється крізь світоглядну позицію головного героя, згідно якої буття розуму і духу обтяжене тілом. Зрештою, Мьорфі підкорює тілесне буття розуму, поринає туди, де люди поглинуті своїм внутрішнім світом і байдужі до тіла, – у лікарню для душевнохворих. В романі «Ті, хто оспівують Лазаря...» мотив тілесності представлений через карнавальні категорії верху/низу, гротескні образи, зниження і пародію, якими пронизаний увесь твір. Ф. О’Брайєн наслідує карнавальність «уліссового» епізоду «Цірцея», і в його «Ті, хто оспівують Лазаря...» карнавальність вже тотальна, всеосяжна, розгалужена і стає не тільки формою і змістом роману, але і його ідейним та світоглядним центром.
Посилання
Verbytska O. V. Tilo iak tekst: semiotyka postmodernistychnoho rozuminnia. [Body as Text: Semiotics of Postmodernistic Interpretation]. Visnyk Lvivskoho universytetu imeni Ivana Franka, 2009, Issue. 12, P. 85-91. (in Ukrainian).
Joyce J. Uliss. [Ulysses]. Kyiv, Vydavnytstvo Zhupanskoho, 2015, 733 p. (in Ukrainian).
Entsyklopediia postmodernizmu. [Encyclopaedia of Postmodernism]. Kyiv, Vydavnytstvo Solomiï Pavlychko «Osnovy», 2003, 503 p. (in Ukrainian).
Mailz na Gapalin (Brian OʼNuallan). Poiushchie Lazaria, ili Na redkost' bednye liudi: Skvernyi rasskaz o durnykh vremenakh. [An Béal Bocht]. SPb.: Simpozium, 2003, 176 p. (in Russian)
Meditsinskaia terminologiia na piati iazykakh. [Medical Terminology in Five Languages]. Sofiia: Gosudarstvennoe izdatel'stvo «Meditsina i fizkul'tura», 1969, 1029 p. (in Russian)
Nabokov V. Lektsii po zarubezhnoi literature. [Lectures on Foreign Literature]. Moscow, Izdatel'stvo Nezavisimaia gazeta, 1998, 512 p. (in Russian).
Podoroga V. Fenomenologiia tela. [Phenomenology of Body], Moscow, Ad Marginem, 1995, 339 p. (in Russian).
Rank O. Travma rozhdeniia i ee znachenie dlia psikhoanaliza. [Trauma of Birth and Its Meaning for Psychoanalysis], Moscow, Kogito-Tsentr, 2013, 238 p. (in Russian).
Tataru L. V. Predstavlenie kontsepta «telo cheloveka» v kompozitsionno-narrativnoi strukture modernistskogo teksta. [Presenting of Concept «Man`s Body» in Compositive-Narrative Structure of Modernistic Text]. Vestnik Sankt-Peterburgskogo universiteta, 2007, Ser. 9, Issue 4, Part 2, P. 68—76. (in Russian).
Khoruzhii S. S. Kommentarii. [Commentaries]. Moscow, Inostranka, Azbuka-Attikus, 2013, P. 730—924. (in Russian).
Eko U. Poetiki Dzhoisa. [Joyce`s Poetics]. Moscow, Izdetelstvo AST: CORPUS. 2015, 544 p. (in Russian).
Beckett S. Murphy. New York: Grove Press, 2011. 176 p.
Ellmann R. James Joyce. New York: Oxford University Press, 1982. 887 p.
Kiberd D. The Irish Writer and the World. Cambridge: Cambridge University Press, 2005. 322 p.
O`Brien F. The Complete Novels. London: Everyman's Library, 2007. 787 p.
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
