«ТІЛО» ТЕКСТУ ЯК «МІСЦЕ ЗУСТРІЧІ»: АНТРОПОЛОГО-ГЕРМЕНЕВТИЧНИЙ АСПЕКТ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.16.2019.187442Ключові слова:
тіло, тілесність/писемна тілесність, текст/живий текст, корпус, досвідАнотація
У статті проаналізовано проблему «тіла» тексту як інтегрального простору, де відбуваються різнорідні процеси й трансформації, що заторкують як семіотичну, так і психологічну сферу. У контексті т. зв. «живого тексту» як креативного простору оприявлення цілої низки філософсько-антропологічних понять розглянуто межі взаємодотикальності тексту як системи знаків і чуттєвості автора як психологічної оболонки його сутності, що й визначає цей взаємовплив як особливе «місце зустрічі» «тіла» тексту й психології автора. Автор апелює до тези, згідно з якою під «тілом» тексту слід розуміти ту авторську волю чи інтуїцію, яка слово за словом «здійснилася, в-тілилася в ланцюжку описів, подій, ідей, що наростають по ходу дії, додають себе до себе подібно до росту живого тіла», а сам текст рухається, живе, «входить у тіло». Простежується думка, що обидва тіла – як людське, так і «тіло» тексту не тільки корелюють між собою, а й мають чимало спільних ознак, які виявляють себе у межах взаємодії автора/читача.
Посилання
Ассман А. Простори спогаду. Форми та трансформації культурної пам'яті/Аляйда Ассман; пер. з нім. К. Дмитренко, Л. Доронічева, О. Юдін. – К.: Ніка-Центр, 2012. – 440 с. (Серія «Зміна парадигми; Вип. 15).
Гербіш Н. Валерій Шевчук: «Викинувши з літератури, вони мені зробили благо/Надійка Гербіш [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://litgazeta.com.ua/interviews/valerij-shevchuk-vykynuvshy-z-literatury-vony-meni-zrobyly-blago/
Ізер В. Процес читання: феноменологічне наближення [пер. М. Зубрицької] /Вольфґанґ Ізер // Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. За ред. М. Зубрицької – Л.: Літопис, 1996. – С. 263-276.
Карасев Л. Живой текст/ Л.В. Карасев //Вопросы философии. – 2001. – № 9. – 54-70.
Косяк В. Людина та її тілесність у різних формах культури: досвід філософської інтеграції / Косяк Валерій Андрійович. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук/ Спеціальність 09.00.04 – філософська антропологія, філософія культури. – Київ, 2006. – 38 с.
Кузин И. В. Маски субъекта. Стратегии социальной идентификации / И. В. Кузин. – СПб.: Изд-во С.-Петерб. гос. ун-та, 2004. – 312 с.
Нанси Ж.-Л. Corpus / Жан-Люк Нанси / Сост., общ. ред. и вступ. ст. Е. Петровская. – М: Издательство Ад Маргинем Пресс, 1999. – 255 с.
Нанси Ж.-Л. Тело: вовне или внутри. Пятьдесят восемь показаний о теле [Електронний ресурс] / Жан-Люк Нанси. – Режим доступу: http://www.intelros.ru/readroom/siniy_divan/sinij-divan-9/10420-telo-vovne-ili-vnutripyatdesyat-vosem-pokazanij-o-tele.html.
Подорога В. А. Мимесис. Материалы по аналитической антропологии литературы: в 2-х т. / В. А. Подорога. – М.: Культурная революция; Логос; Logos-altera, 2006. – Т. 1: Н. Гоголь, Ф. Достоевский. – 688 с.
Тарнашинська Л. Текст як спроба виходу за межі самотності: модуси авторового оприЯвлення в креативному просторі феноменології Романа Інгардена/ Людмила Тарнашинська//Studia Іngardeniana/Tom 1: Inerpretacja tekstu literackiego/ [Teka komisji Polsko-Ukraińskich Zwązków Kulturowych: Vol. ІУ]/Red. I. Nabytowycz, T. Hundorowa, M. Ołdakowska-Kuflowa. – Lublin, 2009. – S. 57-65.
Чаплінська О. Ж.-Л. Нансі: філософські роздуми про тіло/ Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки. - 2016. - Вип. 1. - С. 137-141. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vzduffn_2016_1_25
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
