ФРАНЦУЗЬКЕ ПРОСВІТНИЦТВО ТА КОНСТРУЮВАННЯ НОВОГО СВІТОГЛЯДУ ГЕРОНТОГЕНЕЗУ В АНТИЧНІЙ КОМЕДІЇ: ВИТОКИ ФОРМУВАННЯ ЕЙДЖИЗМУ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2411-3883.16.2019.187433Ключові слова:
Просвітництво, Бомарше, Д’Аламбер, Дідро, епістемологія, антропологічна концепція, релігіяАнотація
Запропонована стаття має оглядовий характер і спрямована на те, щоби допомогти українському читачеві краще зорієнтуватися у французькій культурі та літературі ХVIII століття. На основі аналізу праць таких фахівців з історії, культури та літератури епохи французького Просвітництва, як Т. Адорно, М. Горкгаймер, Р. Дарнтон, П. Лепап, Є. Розеншток-Хюссі, Ж. Старобінський, А. де Токвіль було виокремлено чотири світоглядні нововведення філософів. Відтак, з’ясовано, що Просвітники планомірно працювали над зміною світоглядної парадигми, запропонувавши по-новому подивитися зокрема на: 1) роль письменника у суспільстві, 2) епістемологічний порядок, 3) антропологічну модель, 4) релігію. Усі ці чинники сприяли секуляризації західної культури та поглибленню інтересу до матеріального вияву буття, зокрема до сфери тілесності.
Посилання
Meletinskii, Eleazar. Poetika mifa. [The Poetics of Myth]. Moskva, 2006, 407 p. (in Russian).
Starobinski, Jean. 1789 God: Emblematika razuma [1789: The Emblems of Reason]. In: Starobinski, Jean. Poeziia i Znaniie: Istoriia Literatury i Kultury [The Poetry and Knowledge: History of Literature and Culture]. T. 2. Moskva, 2002, pp. 357–500. (in Russian).
Beaumarchais. Théȃtre: Le Barbier de Séville – Le Mariage de Figaro – La Mère coupable. – Paris, 2015, 320 p.
D’Alembert, Jean. Discours préliminaire / Encyclopédie, ou Dictionnaire raisonné des sciences, des arts et des métiers / Texte établi par D’Alembert, Diderot, 1751. – Tome 1. – p. I–XLV. Available at: https://fr.wikisource.org/wiki/L%E2%80%99Encyclop%C3%A9die/1re_%C3%A9dition/Discours_pr%C3%A9liminaire (accessed 26 July 2019).
Darnton, Robert. The Great Cat Massacre and Other Episodes in French Cultural History. – New York, 2009. – 320 p.
Diderot, Denis. Prospectus. Available at: https://fr.wikisource.org/wiki/Prospectus_(Diderot) (accessed 26 July 2019).
Horkheimer, Max; Adorno, Theodor W. Dialectic of Enlightenment. Philosophical Fragments. – Stanford, California, 2002. – 284 p.
Lepape, Pierre. Le Pays de la littérature. – Paris, 2007. – 732 p.
Rosenstock-Huessy, Eugen. Out of Revolution: Autobiography of Western Man. – Eugene, OR, 2013. – 856 p.
Tocqueville, Alexis, de. L’Ancient Régime et la Révolution. / Tocqueville, Alexis, de Oeuvres complètes. – Volume IV. – P.: Michel Lévy Frères, 1866. – 446 p. Available at: https://oll.libertyfund.org/titles/tocqueville-l-ancien-regime-et-la-revolution-7th-ed-1866 (accessed 26 July 2019).
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
7. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
8. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
9. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
10. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
11. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
